Артилеристи 100-ї окремої механізованої бригади, відомі як «Сталева Сотка», розповіли про свою бойову роботу на Донеччині, де вони регулярно вражають скупчення російських військ і техніки. За словами військових, інтенсивність бойових дій та активність ворожих безпілотників суттєво вплинули на їхню тактику та можливості.
У складі розрахунку самохідної артилерійської установки «Богдана» працює п’ятеро військових: командир гармати, навідник, водій і два номери обслуги. Як розповів командир гармати з позивним «Мажор», раніше екіпаж переважно знищував техніку та бліндажі ворога, а нині основною ціллю стала жива сила противника, зокрема піхота, засідки, а також мотоцикли й квадрокоптери, які використовують для штурмів. «Бувало, що наші пілоти знаходили, де вони ставили свою техніку в ангарах. Бувало, що вони просто їхали, і ми працювали по них. Попадання були», — згадує військовий.
Особливо напруженим для артилеристів став період весни 2025 року, коли за півтора дня екіпаж випустив 299 снарядів. «Навіть не встигали дійти до бліндажа. Нам одразу казали, що є ціль, і ми верталися назад. Ми навіть каву не могли попити нормально», — розповідає «Мажор». Зараз, через значну кількість ворожих FPV-дронів, темп роботи знизився: екіпаж виконує близько 40–60 пострілів на добу, залежно від ситуації на фронті.
Досвід екіпажу та зміни на фронті
«Мажор» пройшов шлях від номера обслуги до командира гармати. Він приєднався до війська добровольцем у 2022 році, після того як його рідний завод у Києві був зруйнований під час вторгнення. Після навчання у Великій Британії він почав працювати на САУ «Богдана». «Колись був наступ. У нас працювали одразу дві гармати — поклали цілий взвод. Це на Лиманському напрямку було», — пригадує він.
Зміни на фронті найбільше відчутні через збільшення кількості дронів. Якщо раніше екіпаж міг вільно пересуватися на пікапах, то нині для безпеки використовують лише бронетехніку. Водій екіпажу з позивним «Ден» розповів, що одного разу їхню машину вразив FPV-дрон: «Машина загорілася, але ми їхали далі, поки вона не стала. Потім розбіглися, приїхав евак і ми поїхали».
Люди та історії екіпажу
У розрахунку кожен виконує свою важливу роль. Військовий з позивним «Понеділок» спочатку був водієм, а згодом став номером обслуги — його завданням стало підготовка снарядів вагою майже 50 кілограмів. «Має бути конкретна техніка підйому. Не можна просто так його схопити. Якщо неправильно взяти, то спину може прихватити», — пояснює він.
Старший номер обслуги, «Дід», згадує, як місцева жителька врятувала екіпаж від тяжких поранень, попередивши про небезпеку з повітря. «Бабуся нас зупинила і каже: “Хлопчики, літає літачок”. Ми якраз на цих кілька секунд зупинилися, і перед нами КАБ в будинок бахнув», — розповідає військовий. Пізніше жінку евакуювали, і вона подякувала артилеристам за порятунок.
«Вона нам врятувала життя, а ми — їй», — підсумував «Дід».
Разом із військовими на позиціях живе й пес Кузя, якого вони забрали з-під обстрілів. Поки артилеристи продовжують вибивати російських окупантів із Донеччини, Кузя чекає на своїх захисників.