Українські атаки на російські аеропорти можуть суттєво вплинути на здатність Кремля оперативно перекидати силовиків для придушення протестів у різних регіонах. Про це пише Валерій Пекар, аналізуючи неочевидні наслідки таких ударів.
За словами Пекаря, у Росії справді велика кількість силових структур, однак цього ресурсу недостатньо для одночасного реагування на масові заворушення у кількох регіонах. Ефективність силовиків досягається саме завдяки їх концентрації у точках напруги. Наприклад, під час протестів у Башкортостані у 2024 році силовиків звозили з різних областей, а для придушення виступів на Далекому Сході залучали підрозділи з європейської частини країни, оскільки місцеві не поспішали виконувати накази.
Пекар підкреслює, що для Кремля критично важливо, аби протести не відбувалися одночасно у різних регіонах — це дозволяє маневрувати наявними силами. Для цього влада намагається не допустити координації між протестними рухами та сіє недовіру між національними й регіональними активістами.
Ще одним ключовим фактором є можливість швидкого транспортування силовиків. Через великі відстані в Росії автобусами це зробити неможливо, тому перекидання відбувається переважно авіацією. Однак у разі закриття аеропортів, навіть власна авіація Росгвардії, яка може використовувати військові аеродроми, має обмежені можливості.
«Але є ще один вантаж – силовики. Критично важливий вантаж імперії», — зазначає Валерій Пекар.
Таким чином, удари по російських аеропортах можуть не лише створювати незручності для цивільних пасажирів, а й суттєво ускладнити Кремлю можливість швидко реагувати на масові протести, що підвищує ризик успішного бунту в разі одночасних заворушень у різних регіонах.