У 2022 році тисячі українських дітей-сиріт, яких евакуювали за кордон після початку повномасштабного вторгнення Росії, відмовляються повертатися до України, навіть попри стабілізацію ситуації у деяких регіонах. Про це повідомляє The Guardian із посиланням на історії дітей та опікунів.

Більшість дітей, яких вивезли з інтернатів і дитячих будинків, вже повернулися додому, але понад 1 500 досі залишаються в країнах Європи. Частина з них, як 15-річний Денис (ім'я змінено), інтегрувалися у нове життя, здобули друзів і не бажають повертатися до умов війни та зруйнованої інфраструктури. Деякі італійські суди підтримали рішення прийомних батьків не віддавати дітей назад, посилаючись на їхню безпеку та добробут.

Українські посадовці наголошують, що втрата цих дітей — серйозний демографічний виклик для країни, яка вже страждає від зниження народжуваності та викрадення дітей на окупованих територіях. Катерина Рашевська, експертка з правових питань щодо воєнних злочинів проти дітей, зазначає: «Ми втрачаємо тих, хто мав би стати майбутніми громадянами нашої країни».

Ситуація ускладнилася після того, як у квітні 2024 року італійська родина всиновила 15-річного хлопця з України, попри наявність у нього батьків і сестер на батьківщині. Це рішення суперечило українському законодавству, яке з травня 2022 року забороняє міжнародне усиновлення через ризики торгівлі дітьми.

Деякі діти, як 18-річна Евеліна, після повернення в Україну скаржаться на суворі умови: обмеження спілкування з прийомними родинами за кордоном, ізоляцію та відсутність перспектив. Вона розповідає, що після повернення не відвідувала школу, а її телефон конфіскували на рік. «Я постійно благала прийомну маму з Італії забрати мене назад», — зізнається Евеліна.

Денис, якому у 2024 році виповнилося 17, отримав наказ повернутися до України, але за підтримки італійського суду залишився в Італії. Він каже, що соціальні працівники з України використовували залякування та обіцянки, щоб змусити дітей погодитися на повернення, але багато хто з тих, хто таки повернувся, жалкує про це. За словами Дениса, деякі діти живуть у закладах без води та електрики, а під час обстрілів ховаються у бункерах.

«Після всього цього було несправедливо змушувати нас повернутися туди, де нам не можуть дати стільки, скільки може ЄС», — каже Евеліна.

Дієго Моска, який опікувався групою українських сиріт у Рота д’Іманья, зазначає, що діти стали заручниками суперечки між двома країнами, і наголошує на необхідності психологічної підтримки для тих, хто повернувся.