Болгарський підприємець Еміліан Гебрев, який постачав Україні боєприпаси радянського калібру, пережив два замахи з отруєнням, а його склади неодноразово ставали об'єктами вибухів і пожеж. Про це йдеться у розслідуванні babel.ua.

Гебрев розпочав кар'єру у збройовому бізнесі ще за часів соціалізму, а у 1992 році заснував компанію EMCO, яка спеціалізується на виробництві та ремонті артилерійських і танкових снарядів радянських калібрів. За даними The Financial Times, саме заводи Гебрева виготовляють значну частину болгарських боєприпасів, які надходять в Україну. Перший великий контракт із Україною EMCO уклала у листопаді 2014 року — понад €25 мільйонів, зокрема на постачання 60 тисяч 30-міліметрових снарядів, гранат і 5 тисяч 152-міліметрових снарядів.

У цей період, як повідомляє Bellingcat, російська військова розвідка почала активно стежити за Гебревим. У жовтні 2014 року на складах у чеському селі Врбетіце, де зберігалася партія боєприпасів EMCO, сталися два вибухи — за даними слідства, до них причетний підрозділ ГРУ 29155. У 2015 році агенти ГРУ прибули до Софії, де, за версією болгарських слідчих, вивчали маршрути Гебрева. 28 квітня 2015 року він, його син і директор виробництва отруїлися невідомою фосфорорганічною речовиною, ймовірно нанесеною на ручки автомобілів. Гебрев потрапив у кому, а його син і директор також опинилися в лікарні з подібними симптомами.

«Я майже не їв і не звертав уваги на своє самопочуття», — розповідав Гебрев The Guardian про день отруєння.

У травні 2015 року після короткого одужання Гебрев знову пережив схожі симптоми, коли співробітники ГРУ повернулися до Болгарії. Болгарська прокуратура заочно звинуватила трьох росіян у замахах на Гебрева, його сина і директора, однак у 2020 році справу зупинили.

З 2011 до 2020 року на складах і заводах, пов’язаних із EMCO, сталися ще чотири вибухи. Болгарська прокуратура об’єднала ці випадки в одну справу, підозрюючи причетність російських агентів. У 2024 році суд дозволив видати європейські ордери на арешт шістьох росіян, обвинувачених у тероризмі, хоча доказів щодо ролі кожного з них небагато — переважно це дані про поїздки та перебування біля підприємств перед вибухами.