Кримінальне провадження «Форест Гамп», розслідуване НАБУ і САП, показало серйозні прогалини у системі фінансового моніторингу під час внесення великих застав за підозрюваних у корупції. За даними слідства, 150 мільйонів гривень застави за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка могли бути сформовані з коштів незаконного походження, які пройшли через складну мережу компаній і банківських рахунків перед тим, як потрапити на рахунок суду.

Як працювала схема

За матеріалами Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, маршрут коштів виглядав так: готівка конвертувалася у безготівкові кошти, проходила через десятки юридичних осіб, близько 85 рахунків у 21 банку, концентрувалася на кількох компаніях, а потім через чотири банки потрапляла на рахунок Вищого антикорупційного суду. Уся операція тривала лише кілька днів наприкінці червня 2026 року. При цьому Держфінмоніторинг передав НАБУ інформацію вже після того, як кошти були внесені як застава.

У Держфінмоніторингу пояснюють, що відомство разом із НБУ не має доступу до всіх банківських операцій у реальному часі, а первинний фінмоніторинг — це обов’язок банків. Проте, як зазначив перший заступник голови Держфінмоніторингу Богдан Корольчук, банки мали право зупинити підозрілі операції або провести додаткову перевірку, але цього не зробили.

«Кримінальна мережа фактично використовує власні незаконні доходи, щоб забезпечити свободу одного зі своїх учасників», — наголосив керівник Першого головного підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов.

Законодавчі ініціативи та ризики

У парламенті зареєстровано законопроєкт №15388, який має посилити контроль за коштами, що вносяться як застава. Серед запропонованих змін — обов’язкова публікація даних про заставодавців, конфіскація сум із непідтвердженим походженням, розширення обов’язків банків щодо перевірки джерел коштів і автоматичний фінмоніторинг таких операцій. Якщо банк не може підтвердити легальність коштів, він зобов’язаний зупинити платіж.

Однак експерти Transparency International Ukraine та парламентський Комітет з питань інтеграції України до ЄС вказують на ризики надмірної залежності від банків, відсутності ризик-орієнтованого підходу та можливих порушень приватності заставодавців. Також підкреслюється, що конфіскація коштів без доведення їх злочинного походження може загрожувати правам добросовісних осіб.

Найголовніше, що справа «Форест Гамп» висвітлила: якщо 150 мільйонів гривень можна провести через десятки компаній і банків, а держава дізнається про це лише після факту — система фінмоніторингу потребує суттєвого вдосконалення, особливо у справах топкорупції.