Український публіцист у колонці для Obozrevatel розмірковує, чи може передача Росії залишків Донбасу, які нині контролюють Сили оборони України, стати підставою для зупинки активних бойових дій. Автор наголошує: головний аргумент його опонентів — поступки на Донбасі лише пришвидшать просування російських військ углиб України.

Він зазначає, що навіть напівзруйновані міста залишаються «якорями оборони», утримувати які простіше, ніж відкриту степову місцевість, особливо якщо там немає розвиненої оборонної інфраструктури. Однак, коли у містах згасає цивільне життя, вони перетворюються на ізольовані фортеці, оборона яких стає надзвичайно затратною — особливо в умовах використання сучасних авіабомб і дронів. Єдина стратегічна мета такої оборони — виснаження противника, але, за словами автора, навіть величезні втрати росіян не змусили Володимира Путіна зупинити війну чи оголосити нову мобілізацію. Водночас в Україні людський ресурс стрімко зменшується, а рішення про мобілізацію молоді поки не ухвалене.

Автор підкреслює, що Донбас для Кремля — радше символічний трофей, а не справжня причина війни. Тому навіть повний вихід українських військ із Донеччини може стати приводом, але не причиною припинення бойових дій. Справжня причина — небажання і неготовність сторін розвивати війну до тотальної, із ударами по критичній інфраструктурі, мостах, АЕС і повним руйнуванням. За його словами, нинішня чисельність російського угруповання — 700 тисяч осіб — недостатня для окупації всієї України, навіть Харкова. Для порівняння, у Берлінській операції 1945 року брали участь понад 2,5 мільйона військових.

«700 тисяч найманців — це експедиційний корпус, а не окупаційна армія. Завдання Путіна — зламати нашу волю до спротиву, а не окупувати Україну», — зазначає автор.

Він вважає, що головний виклик для України — не фронт, а втрата мотивації у суспільстві воювати за власну державу. Соціальний вибух через неефективність, корупцію, несправедливість влади може завдати більшої шкоди, ніж дії російської армії.

На думку автора, питання Донбасу має бути предметом переговорів, але не на умовах Путіна чи Зеленського. За столом мають бути США і Китай як гаранти, а обговорюватися — весь комплекс заходів для припинення кровопролиття. Хто контролюватиме залишки Донбасу — не головне питання припинення війни, це лише символічний трофей компромісу. Війна триває не за Донбас, а за новий світовий порядок після того, як США втомилися бути «світовим поліцейським».

Автор підсумовує: шанс на тривалу паузу у війні можливий, якщо Україна зможе стратегічно оцінити свої виклики, не зациклюватися на образі Путіна, а знайти своє місце у новій глобальній реальності. Після смерті Путіна, на його думку, для України відкриється вікно можливостей для фундаментального вирішення східної проблеми.