На архівній фотографії 1900 року зображена вінницька околиця «Калича» — розвилка доріг, що вели до Литина та села Вишня. На знімку також видно лавки однойменного базару, який тоді лише починали облаштовувати.

Фотографія зроблена у Вінниці, що на той час входила до складу Подільської губернії. Дорога на передньому плані є продовженням сучасної вулиці Соборної. Прямо вгору пролягає шлях до Литина, а ліворуч — дорога до села Вишня через вулицю Пирогова.

У трикутнику між дорогами розташовані лавки базару «Калича», територія якого на початку XX століття тільки починала облаштовуватися.

Історик Валентин Отамановський описував цю розвилку доріг. За його словами, найдавніший відомий шлях цього напрямку у початку XV століття пролягав із Вінниці через Якушинці. Вперше він згадується в акті розмежування від 21 травня 1431 року, а вдруге — у документі від 17 грудня 1444 року. У джерелах дорогу називали «Вінницьким гостцем».

Дослідник зазначав, що цей шлях, ймовірно, існував і раніше. У першій половині XVI століття він, не змінюючи напрямку, проходив через Якушинці, а далі — через Литин.

На початку XVI століття значення таких доріг зростало разом із розвитком торгівлі із Західною Європою. Згідно з королівськими постановами 1530 та 1532 років, цими шляхами через Люблін і Радом переганяли волів із Волині та Брацлавщини, а також перевозили інші товари.

Таким чином, Брацлавщина підтримувала торговельні зв’язки із Західною Європою, північно-західними землями Корони та Великим князівством Литовським.

Через Вінницю пролягали шляхи на захід, якими користувалися не лише купці. Цими дорогами також рухалися татарські загони, що спрямовувалися на Волинь і в Польщу, здійснюючи грабіжницькі набіги.

Про це у 1926 році писав дослідник Микола Білінський. Він відзначав, що Брацлавщина, а разом із нею Вінниця та її околиці, знаходилися між двома важливими шляхами, якими татари рухалися на захід.

Одним із них був Чорний шлях, що пролягав від Черкас по вододілу між Росью та Південним Бугом на схід від Брацлавщини. Другим — Кучманський шлях, який починався біля річки Кодими і проходив по вододілу між Південним Бугом і Дністром через центральну частину Поділля, на захід від Брацлавщини.

Історичні відомості про ці дороги навів Микола Білінський у праці «Вінницький замок», виданій 1926 року Вінницьким філіалом Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук.