Під час 60-го Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах відбулася дискусія «Українські історії на лінії вогню: українському кіно потрібна довгострокова підтримка», присвячена майбутньому українського кінематографа у європейському аудіовізуальному просторі.

Учасники панелі обговорили перехід від екстреної підтримки українського кіно під час війни до формування довгострокових партнерств і міжнародної копродукції. Серед учасників були директорка German Films та одна з ініціаторок European Solidarity Fund for Ukrainian Films (ESFUF) Сімоне Бауманн, латвійський продюсер Улдіс Цекуліс, президентка Словацької кіно- і телевізійної академії Катаріна Крначова, а також українська продюсерка Іванна Хіцінська, яка модерала дискусію.

Іванна Хіцінська представила огляд сучасного стану української кіноіндустрії, відзначивши зростання кількості міжнародних копродукцій і активну співпрацю з європейськими фондами та мовниками. Вона наголосила, що українські продюсери продовжують запускати нові проєкти, незважаючи на війну, і закликала перейти від моделі кризової допомоги до рівноправного партнерства. "Сьогодні українське кіно потребує не лише підтримки. Воно потребує довіри. Ми вже є частиною європейської кіноспільноти, і наше наступне завдання — перейти від моделі кризової допомоги до моделі рівноправного партнерства, у якій Україна не лише отримує підтримку, а й формує майбутнє європейського кінематографа разом зі своїми партнерами", — зазначила вона.

Особливу увагу під час дискусії приділили розвитку українського контенту для дітей і підлітків, які залишаються найбільш вразливою аудиторією до російської інформаційної пропаганди. Як приклад нового покоління сімейного кіно було представлено міжнародний пригодницький проєкт «Гімназист і Чорна рука», що розробляється як українсько-латвійсько-французька копродукція.

Сімоне Бауманн відзначила, що European Solidarity Fund for Ukrainian Films став важливим інструментом підтримки, але наступним кроком має стати створення довгострокових європейських механізмів співпраці та підтримка міжнародної дистрибуції українських фільмів. Продюсер Улдіс Цекуліс підкреслив, що міжнародна копродукція базується на довірі, а українське кіно вже є невід’ємною частиною європейського кінопроцесу.

Катаріна Крначова поділилася словацьким досвідом підтримки українських проєктів, наголосивши на важливості взаємності у співпраці, коли Україна стає рівноправним партнером, а не лише отримувачем допомоги. Ця дискусія відображає зміну акцентів у європейській кіноспільноті — від виживання українського кіно до його повноцінної інтеграції у європейський аудіовізуальний простір.

Про це повідомляє detector.media, посилаючись на учасників панелі та професійні європейські кіновидання, зокрема Cineuropa, яке виділило цю тему як ключову на фестивалі.