Українська витинанка, давнє мистецтво вирізання з паперу, пережила кілька хвиль відродження — від хатнього декору до сучасних виставок і навіть символіки на Майдані під час Революції Гідності. Як розповідає дослідниця Зінаїда Косицька, перші витинанки на Майдані з’явилися у вигляді паперових сніжинок і сердечок, які учасники протестів залишали на ялинці біля Національної музичної академії як знаки своєї присутності.
Витинанка — це техніка створення орнаментів або зображень шляхом вирізання з паперу, переважно ножицями чи ножем. За даними Косицької, традиція виникла ще у XVI столітті, коли витинанки використовували як підкладки під печатки на документах, а вже з XVII століття вони стали елементом оздоблення осель. Паперові орнаменти прикрашали стіни, вікна, полиці, груби, а особливо активно їх виготовляли напередодні свят. Витинанки набували різних форм — смуг, розеток, дерев, квітів, птахів, тварин чи людських постатей.
У XIX столітті письмові згадки про «паперові квіти й голуби» з’явилися на Слобожанщині, але мистецтво витинання поширювалося по всій території України. Особливо розвинулося воно на Поділлі, де з простого декору витинанка перетворилася на складний декоративний твір із впізнаваними мотивами. У радянський період традиція занепала через заборони на релігійні свята, але в 1960-х роках витинанка повернулася у вигляді трафаретів для стін, серветок і фіранок.
Після здобуття незалежності України відбулося повноцінне відродження витинанки: у 1993 році майстриня Марія Гоцуляк започаткувала «Свято витинанки». Відтоді техніка активно розвивається і в народному, і в професійному мистецтві. Митці, як-от Микола Теліженко, Олена Турянська, Світлана Ратошнюк, Тамара Турлюн, експериментують із масштабом, кольором, матеріалами та сюжетами, виводячи витинанку за межі традиційного декору.
Серед сучасних авторів особливо вирізнялася львівська мисткиня Дарія Альошкіна, яка понад 15 років популяризувала українську витинанку у світі. Вона створювала великоформатні композиції, співпрацювала з брендом Cartier, оформлювала українські стенди на міжнародних форумах, а її роботи експонувалися у понад 20 країнах. Альошкіна називала популяризацію витинанки своєю місією:
"Моє мистецтво – це частинка пазлу 'Україна'".
У 2024 році витинанка Наталії Аксьоненко «Коляда» стала основою різдвяної серії марок «Укрпошти». А у травні 2025-го в Музеї історії Києва показали 10-метрову витинанку Тетяни Кузьмич, виконану в стилі традиційної вишивки. У 2026 році Альошкіна представила проєкт «Витоки» із 12 монументальними витинанками, присвяченими різним періодам української історії.
Сьогодні витинанка залишається живою традицією, що поєднує минуле й сучасність, народну творчість і професійне мистецтво, а також стає символом української ідентичності у світі.