Генеральний директор компанії «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас заявив, що саме приватний сектор став ключовим рушієм у виробництві артилерійських боєприпасів в Україні. Про це він повідомив, коментуючи ситуацію з виробництвом 155-мм снарядів, профінансованим американською компанією General Dynamics, передає Цензор.НЕТ.

Бельбас наголосив, що навіть значні фінансові вливання та участь відомих оборонних підрядників не гарантують створення стабільного серійного виробництва. За його словами, «іноді найскладніше у виробництві зброї — не знайти гроші, а змусити завод стабільно виробляти продукт».

Він підкреслив, що повномасштабна війна змусила західні країни екстрено відновлювати оборонні потужності, які десятиліттями скорочувалися. Однак спроби швидко наростити виробництво без належної технологічної перевірки можуть призводити до додаткових ризиків. «Війна в Україні змусила Захід у надзвичайному режимі відновлювати виробничі потужності, які десятиліттями скорочувалися. Політична вимога була зрозумілою: виробляти більше і робити це негайно, але швидкість без належної технологічної перевірки має свою ціну», — зазначив Бельбас.

Водночас він навів приклад українського досвіду, де приватні компанії оборонно-промислового комплексу змогли з нуля організувати виробництво артилерійських боєприпасів, яке до повномасштабного вторгнення фактично не існувало. Бельбас підкреслив, що попри багатомільярдні інвестиції держави у стратегічні підприємства, саме приватний сектор забезпечує основний обсяг постачання артилерійських снарядів. Він наголосив, що ці компанії змогли налагодити виробництво в умовах постійних обстрілів, кадрових проблем, відключень та дефіциту електроенергії — і зробили це без державної підтримки та інвестицій.

«І ці приватні компанії змогли в умовах постійних обстрілів, проблем із персоналом, відключеннями та дефіцитом електроенергії, організувати виробництво боєприпасів, яке до цього було відсутнє в Україні і яке по факту зроблене із нуля БЕЗ державної підтримки та БЕЗ державних інвестицій», — заявив Владислав Бельбас.

На його думку, для створення стійкого оборонного виробництва важливі не лише фінансові ресурси, а й технологічна спроможність, інженерна компетенція та здатність швидко адаптувати виробничі процеси до реалій війни.