Боєць 12-ї бригади "Азов" Сергій Бенца, який провів чотири роки у російському полоні після оборони Маріуполя та "Азовсталі", поділився своєю історією під час інтерв’ю для 24 Каналу.

За словами Сергія, після повернення до України він особливо гостро сприйняв знайомі символи та слова: "Я більше мріяв побачити есбеушників у броніках, таких обвішаних прапорами, щоб уже точно повірити, що вдома, в Україні. І гімн послухати". У полоні Бенцу змушували співати гімн України тричі на день, але він знаходив сили підтримувати себе, читаючи декалог українського націоналіста та молитву про себе.

Останні шістнадцять місяців у російському СІЗО №2 в Оренбурзькій області Сергій перебував у повній інформаційній ізоляції. Новини доходили лише через випадкові листи чи розповіді новоприбулих. За його словами, більшість інформації була перекручена або неповна, а російська адміністрація цілеспрямовано створювала атмосферу невизначеності та зневіри.

Бенца розповів про психологічний і фізичний тиск, який застосовували до українських військовополонених: "Побили тебе – воно загоїлось, а психологічно тобі капають, капають, і через певний проміжок часу починаєш думати: а може реально з Україною щось не так?". Він зазначив, що росіяни намагалися зламати полонених саме психологічно, а не лише фізично.

Особливе ставлення було до бійців "Азову". За словами Сергія, навіть російський спецназ у Оленівці відчував страх перед азовцями: "Вони ходили там, за гранати трималися в броніках, а ми в шортах ходили, загорали". Він також розповів про випадки, коли українська мова була під забороною, і за її використання могли побити.

"Якщо ти українець – не можна бути українцем, бо такої нації не існує", — наголосив Сергій Бенца.

Після виходу з "Азовсталі" Сергія разом з іншими полоненими перевезли спочатку до Оленівки, а потім до Горлівки. Він згадує, що саме в день теракту в Оленівці їх етапували далі, і лише згодом дізналися про трагедію.

Історія Сергія Бенци — це свідчення про нелюдські умови утримання українських військових у російському полоні та про силу людського духу, який дозволяє вижити навіть у повній ізоляції та під постійним тиском.