Український інститут національної пам’яті 9 вересня презентував цифрову базу даних, присвячену жертвам польсько-українського конфлікту 1939–1947 років. На думку доктора історії та політичного аналітика, директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського Лукаш Адамського, ця ініціатива є важливим кроком для розвитку історичних досліджень та свідченням прагнення до діалогу між країнами.
Адамський, який був присутній на презентації в Києві, підкреслив, що йдеться не стільки про відкриття архівів, скільки про їх оцифрування та публічний доступ. Він зазначив, що це особливо актуально під час війни, коли фізичний доступ до архівів ускладнений: «Кожний дослідник чи журналіст не буде змушений ходити по архівах, а може зайти в інтернет і там подивитися».
Історик наголосив, що чим більше джерел стає відкритими, тим ширшими є можливості для вивчення минулого. Він погодився з думкою колеги Олександра Алфьорова, що поява нових джерел розширює історичне знання та сприяє якісним дослідженням.
Водночас Адамський застеріг, що разом із публікацією архівних матеріалів користувачі отримують і певну інтерпретацію подій. Він звернув увагу, що на карті згадуються як польська, так і українська сторони, а це вже певний погляд на джерела. Історик підкреслив складність подій 1939–1947 років, зазначивши, що ставлення українців до Української повстанської армії було неоднозначним, а серед жертв були й представники інших національностей: чехи, німці, а також українці та поляки, які служили у різних структурах.
«Це проявлення волі діалогу. Я це можу тільки привітати», — підсумував Лукаш Адамський, коментуючи участь представників української влади, науковців і духовенства у презентації бази.
За даними Інституту національної пам’яті, нову базу створено на основі матеріалів національних, обласних і галузевих архівів, що дозволяє зробити інформацію про жертв польсько-українського конфлікту доступною для широкого загалу.