Турецькі науковці розробили альтернативну формулу індексу маси тіла (ІМТ), врахувавши тривимірну природу людського тіла. Новий показник, який назвали послідовним індексом маси тіла (CBMI), базується на співвідношенні маси до кубу зросту, а не до квадрата, як у класичній формулі.

ІМТ, запропонований бельгійським математиком Адольфом Кетле у 1830-х роках, розраховується як маса тіла, поділена на квадрат зросту. Цей показник призначався для опису середньостатистичного чоловіка і не враховує вік, стать, етнічну приналежність чи склад тіла. Незважаючи на це, ІМТ залишався основним інструментом оцінки здорових розмірів тіла майже два століття.

У новій формулі вчені врахували, що людське тіло є тривимірною структурою, і тому вага природніше пов’язана зі зростом у кубі. Моделюючи тіло як циліндр, вони запропонували формулу, де m — вага у кілограмах, а h — зріст у метрах. Для зручності результат множать на 10. Наприклад, для людини вагою 55 кг і зростом 1,70 м CBMI становить 33,45.

Діапазон нормальних значень CBMI становить 33-39, з ідеальним середнім 36. Значення нижче 33 свідчать про дефіцит ваги, 39-45 — про надмірну вагу, 45-51 — про ожиріння, а понад 51 — про важке ожиріння. Під час розробки формули враховували співвідношення талії до зросту, що пов’язане з ризиками для здоров’я, зокрема діабетом і серцевими хворобами.

Формулу протестували на 400 учасниках різного віку — від немовлят до 75 років. Коефіцієнт кореляції між CBMI і показниками здоров’я склав 0,837, що свідчить про тісний зв’язок. Найсильніший зв’язок виявили у дітей, дещо слабший — у дорослих чоловіків.

За словами авторів дослідження, CBMI демонструє більшу стабільність для різних типів статури та вікових груп порівняно з іншими формулами. Водночас вони наголошують на необхідності подальших досліджень для підтвердження ефективності нового індексу.

Інші науковці раніше пропонували змінити підхід до визначення ожиріння, зосереджуючись не лише на вазі, а й на кількості жиру в організмі та супутніх захворюваннях. Про це повідомляє журнал Scientific Reports, цитуючи дослідження турецьких вчених.