В Україні набуває поширення практика, коли фігуранти корупційних справ після укладання угоди зі слідством перераховують кошти не до державного бюджету, а у благодійні фонди на потреби Збройних сил. Про реальні ризики такої схеми розповів старший юридичний радник Transparency International Ukraine Павло Демчук у своїй статті.

Демчук зазначає, що рішення про те, до якого саме фонду і в якому розмірі спрямовуються кошти, ухвалюють сторони угоди — обвинувачення і захист, а суд лише перевіряє відповідність угоди закону. Він цитує ексголову Вищого антикорупційного суду Віру Михайленко, яка пояснювала, що питання вибору фонду — це відповідальність сторін, а не суду. Автор наголошує: якщо до прозорості фонду немає претензій, то для держави різниця між надходженням до бюджету і до професійного фонду, який підзвітно закуповує озброєння, неочевидна.

Під час війни значна частина бюджетних коштів і так спрямовується на оборону, а фонди можуть діяти швидше і точніше. Наприклад, фонд «Повернись живим» заявляє, що не залишає собі відсотків із донатів на адміністративні витрати.

«Реальні ризики тут інші. Перший — щоб фонд не був пов'язаний з обвинуваченим чи його оточенням. Другий — щоб виконання умови можна було перевірити», — підкреслює Демчук.

За словами експерта, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) поки не фіксувала випадків умисного невиконання угод, а до відповідальності за порушення умов не притягували жодного засудженого. Виконання угоди підтверджують платіжними документами, які надають суду і прокурору, а перевірку здійснює саме САП. Демчук також вважає, що публічна звітність фондів має бути відкритою, а у разі потреби — містити конкретні дані про використання коштів за вироками ВАКС.

У статті згадується випадок, коли Вищий антикорупційний суд не затвердив угоду щодо народного депутата Олександра Качного, який визнав вину у незаконному збагаченні та погодився перерахувати 3 млн грн на проєкт фонду «Повернись живим». Суддя вказала, що використання цих коштів перебуватиме поза контролем сторін і суду, а отже, не можна гарантувати відповідність інтересам суспільства.

Законодавчі ініціативи та реакція

У вересні заступник голови партії «Батьківщина» Сергій Власенко зареєстрував законопроєкт №15563, який має на меті підвищити прозорість і публічність угод про визнання винуватості. Якщо його ухвалять у нинішній редакції, це може суттєво змінити інститут угод зі слідством у корупційних справах. Також у 2024 році «Слуга народу» лобіювала власний законопроєкт щодо угод зі слідством, який критикували експерти та антикорупційні організації через ризик уникнення відповідальності топкорупціонерами. До другого читання цей документ не дійшов. Очільник САП Олександр Клименко в інтерв’ю наголосив, що угоди зі слідством — це світова практика, але не у тому вигляді, який пропонували «слуги».