35-річчя незалежності України знову актуалізувало суперечки щодо рішення про ядерне роззброєння, яке країна ухвалила на початку 1990-х. Питання про те, чи могла Україна зберегти третій у світі за потужністю ядерний арсенал, і досі викликає різні оцінки серед істориків, політиків та журналістів.

Історик Владлен Мараєв у нещодавньому інтерв’ю «Українській правді» заявив, що Україна не могла самостійно контролювати стратегічну ядерну зброю після розпаду СРСР, оскільки системи управління залишалися під контролем Москви. Він також наголосив, що Київ опинився під сильним тиском як Росії, так і США, які вимагали швидкого роззброєння. Мараєв вважає, що стратегічно Україна не мала шансів зберегти ядерний статус через технічну залежність, фінансові витрати та політичний тиск.

Журналістка Ірина Костенко розкритикувала цю позицію, назвавши її «популяризацією московських міфів». Вона звернула увагу на постанову Верховної Ради від 9 квітня 1992 року, яка передбачала не вивозити тактичну ядерну зброю без міжнародного контролю за її знищенням та вимагала від уряду забезпечити технічний контроль над арсеналом. Костенко також стверджує, що США пропонували Україні варіанти співпраці, зокрема перспективу членства в НАТО та переробку урану для власних АЕС, а не лише наполягали на негайному роззброєнні.

Юрій Костенко, колишній депутат і міністр, який очолював переговори щодо ядерного роззброєння, у своїй книзі «Історія ядерного роззброєння України» стверджує, що процес відбувався за сценарієм Кремля і всупереч рішенням українського парламенту. Він вважає, що навколо цієї теми досі існують міфи, які активно поширюються в українському інформаційному просторі, і пов’язує рішення 1990-х із нинішньою російською агресією.

«Ядерне роззброєння України відбувалося за сценарієм кремля і всупереч рішенням українського парламенту», — наголосив Юрій Костенко.

Дискусія про те, чи мала Україна реальні альтернативи ядерному роззброєнню, залишається відкритою. Суспільству досі бракує чітких відповідей на питання про технічні можливості контролю над арсеналом, виконання рішень Верховної Ради та зміст пропозицій США. Автори наголошують: ці питання потребують системного дослідження та відповідального аналізу документів, аби уникнути повторення історичних помилок.