Дослідники виявили кораловий риф, який довгий час вважали мертвим, але тепер він виявився «сповненим життя» в затоці Гвінея біля узбережжя Західної Африки.

За допомогою сучасного сонара та підводних дронів науковці з Інституту галієтичних і океанографічних досліджень у Котону (Бенін) провели обстеження морського дна. Вони виявили здорову екосистему на глибині понад 50 метрів, де раніше, у 1960-х роках, під час пошуків перспективних риболовних районів, припускали існування коралового рифу, але вважали його мертвим.

Головний автор дослідження Жерар Зінзіндогуе розповів про складнощі експедиції: «Це була суміш довгих днів у морі, технічних проблем і великої невизначеності. Але коли ми побачили на сонарі структури, схожі на коралові рифи, це дало нам надію. Наступним кроком було обстеження цих структур підводним дроном і системою Deep Sea Camera, що стало для нас великим моментом, адже ми вперше побачили морське дно».

Відеозаписи показали, що риф складається з восьми видів коралів і восьми видів риб, серед яких золотисті африканські снівпери, чорні солдатські риби, гвінейські ангели, західноафриканські барабульки, лікар Монровії, трьохсмугові метеликові риби та два види дамсельфішів. Риф не є суцільною бар’єрною структурою, а складається з окремих коралових ділянок на кам’янистих підставах.

Зінзіндогуе пояснив, що це, ймовірно, мезофотичний кораловий екосистема, яка існує на більшій глибині, де світла менше, і не утворює суцільних рифів, а розташовується у вигляді окремих груп. «За нашими знаннями, це перша підтверджена знахідка живої мезофотичної коралової екосистеми на континентальному шельфі затоки Гвінея. Але я вважаю, що це не виняток, а свідчення того, наскільки мало ми знаємо про прибережні райони Західної Африки і не тільки», — зазначив учений.

Наразі команда не має можливості безпосередньо відбирати зразки коралів, тому видова ідентифікація потребує підтвердження. Також невідомо, чи були корали справді мертвими у 1960-х роках, чи вони відновилися згодом. Дослідники планують подальші експедиції для вивчення рифу і пошуку інших можливих коралових систем у регіоні.

«Це лише початок досліджень. Історичні звіти припускали, що кораловий бар’єр може простягатися приблизно на 40 кілометрів уздовж узбережжя. Ми оглянули лише невелику ділянку і мали обмежену кількість візуальних маршрутів. Якби у мене були всі необхідні кошти, я б повернувся на це місце з програмою наукового дайвінгу та відбору зразків», — додав Жерар Зінзіндогуе.

Він також підкреслив важливість розуміння історії рифу, що може розповісти про зміни океану в цьому регіоні протягом часу: «Відчуття, ніби ми тільки почали читати архів, який існує дуже давно».