Президент Володимир Зеленський 21 липня 2026 року призначив Михайла Драпатого новим Головнокомандувачем Збройних Сил України, замінивши на цій посаді Олександра Сирського. Раніше, 15 липня, Михайло Федоров підтвердив свою відставку з посади міністра оборони після зміни уряду Юлії Свириденко.
Ці кадрові зміни викликали широкий резонанс у міжнародних медіа. У країнах-сусідах України, таких як Румунія, Молдова, Польща, Угорщина, Словаччина та Туреччина, увага була зосереджена на конфлікті між Федоровим і Сирським, а також на вуличних протестах у Києві, де вимагали повернення Федорова і звільнення Сирського. Польські ЗМІ, зокрема PAP і OSW, висловлювали занепокоєння можливими наслідками для оборони України, а угорські медіа звертали увагу на ризики повернення до радянської моделі управління армією.
Британські та західноєвропейські медіа розглядали відставки як прояв політичної кризи, спричиненої Зеленським, і як зміну поколінь у військовому керівництві. The Guardian називала Драпатого «популярним та інноваційним генералом», який має на меті реформувати командну структуру ЗСУ та впровадити технологічні інновації. Автор Люк Гардінг підкреслює, що новий головнокомандувач вважається союзником Федорова, чиї спроби модернізувати армію стикнулися з опором Сирського. Водночас видання відзначає заслуги Сирського в обороні Києва, Харківській операції та наступі в Курській області.
Російські державні та онлайн-медіа, навпаки, перетворили призначення Драпатого на об’єкт іронії та критики, поширюючи «правильні» коментарі від колаборантів і пропагандистів. Вони акцентували увагу на нібито поверненні до радянських методів управління армією і критиці реформаторського підходу Федорова.
За даними соціологічної групи «Рейтинг», оприлюдненими 22 липня, 72% українців не підтримували звільнення Федорова, тоді як 55% схвалювали відставку Сирського. Президент Зеленський пояснив кадрові зміни розбіжностями між Федоровим і Сирським щодо управління армією та наголосив, що нове командування зосередиться на реформі корпусної системи, посиленні протиповітряного захисту та мобілізації.
Таким чином, реакції на кадрові зміни в оборонному блоці України відображають глибокі протиріччя між реформаторським і традиційним підходами до управління армією, а також політичні виклики, що стоять перед керівництвом країни.