Група дослідників під керівництвом Ляньбіна Ху створила акумулятор, основним компонентом якого стали панцирі крабів і креветок. За даними Space Daily, новий тип батареї витримав понад 1000 циклів заряджання з ефективністю збереження заряду на рівні 99,7%.
Щороку під час переробки морепродуктів залишаються тонни панцирів, які зазвичай викидають. З цих відходів науковці отримують хітин, а після додаткової обробки — хітозан, що є гнучким і зручним для роботи матеріалом. Саме з хітозану дослідники виготовили гелевий електроліт, який забезпечує перенесення заряду між електродами акумулятора.
Традиційні цинкові батареї мають суттєвий недолік: на поверхні металу з часом утворюються дендрити — мікроскопічні нарости, які можуть призвести до короткого замикання. Це обмежує їхнє широке використання. Хітозановий гель вирішує цю проблему, оскільки іони цинку інтегруються безпосередньо в його структуру, що дозволяє металу осідати рівномірно, без утворення шипів.
"Цинку в земній корі більше, ніж літію, а цинкові батареї загалом дешевші й безпечніші", — пояснив Ляньбін Ху.
Ще однією перевагою винаходу є екологічність: мікроорганізми в ґрунті розкладають хітозановий гель приблизно за п’ять місяців, після чого залишається лише цинк, придатний для повторної переробки. Для порівняння, поліпропіленові та полікарбонатні сепаратори у літій-іонних батареях можуть розкладатися сотні або навіть тисячі років. Водночас сам Ху визнає, що біорозкладною є лише частина конструкції, і сподівається, що у майбутньому всі компоненти батарей та процес їхнього виробництва стануть екологічними.
Однак, як зазначає дослідниця Лінда Назар, навіть надшвидке циклювання цинкових батарей не гарантує їхньої стабільності для масштабного використання в енергомережах — лабораторні результати не завжди переносяться на промисловий рівень.