13 вересня у Швеції відбудуться вибори до парламенту (Риксдагу) та місцевих органів влади, на яких громадяни обиратимуть 349 депутатів. Ці вибори проходять після чотирьох років роботи нинішнього складу парламенту та уряду.

Як повідомляє журналістка «Європейської правди» Марія Ємець, ще на початку літа опозиційні сили мали значну перевагу над правлячою коаліцією, однак останні опитування засвідчують, що ситуація змінилася і результат виборів залишається непередбачуваним.

Останні чотири роки Швецією керує уряд меншості, сформований «коаліцією Tidö» — до неї входять «Помірковані», ліберали та християнські демократи, а також правопопулістська партія «Шведські демократи», яка не має міністерських портфелів, але підтримує уряд у парламенті. Прем’єр-міністр Ульф Крістерссон представляє «Поміркованих», які мають найбільше міністерських посад. Ліберали та християнські демократи також входять до уряду, але їхні позиції менш потужні.

Основним конкурентом правлячих сил є соціал-демократи на чолі з Магдаленою Андерссон, яка до Крістерссона очолювала уряд. За даними опитування для Svenska Dagbladet у серпні, за соціал-демократів готові проголосувати 30,4% виборців. Водночас розрив між правим і лівоцентристським блоками скорочується, а формування майбутньої коаліції ускладнюється через суперечності між потенційними партнерами на обох політичних флангах.

«Якщо ліберали не пройдуть до Риксдагу, більшості для правого блоку не буде», — заявив лідер лібералів Фредерік Бранге, не погоджуючись із оптимізмом прем’єра Крістерссона щодо шансів коаліції.

Щодо підтримки України, то серед шведських партій існує майже повна згода: допомога Києву має тривати стільки, скільки буде потрібно. Це пояснюється як позицією політичних еліт, так і громадською думкою: більшість шведів вважають, що безпека їхньої країни залежить від результату війни в Україні. Навіть ті сили, які до початку повномасштабної війни займали неоднозначну позицію, змінили свою думку під впливом суспільства.

Більшість партій і коаліцій погоджуються щодо таких напрямів:

  • санкції проти Росії та боротьба з їх обходом;
  • забезпечення відповідальності за порушення міжнародного права і воєнні злочини;
  • продовження військової та іншої допомоги Україні як на національному, так і на рівні ЄС.

Тому, незалежно від того, хто сформує новий уряд, підтримка України з боку Швеції навряд чи зазнає змін.