Журналістка «Громадського радіо» та представниця Інституту масової інформації в Луганській області Валентина Троян розповіла про особливості роботи з темою тимчасово окупованих територій, верифікацію інформації та межі етичності у висвітленні болючих питань. Про це вона говорила в інтерв’ю для «Детектор медіа» після запуску свого авторського блогу «Пані Троян: викриття з окупації» на YouTube-каналі «Громадського радіо» наприкінці квітня.

У своєму проєкті Валентина Троян зосереджується на таких темах, як індоктринація та мілітаризація дітей, проблеми водопостачання, насильна паспортизація, екоцид та інші аспекти життя під окупацією. Вона наголошує, що це її особистий авторський формат, у якому вона ділиться власними спостереженнями, дослідженнями та моніторингом роботи колег і правозахисних організацій.

Журналістка зазначає, що для неї тема окупації є дуже особистою, адже вона родом із Луганська. Вона відверто говорить про межі гумору у висвітленні теми: «Я готова жартувати про загибель окупантів чи колаборантів, але не про скалічені життя дітей чи людей, які опинилися в окупації не з власної волі». Водночас Троян підкреслює, що російська пропаганда і мілітаризація дітей — це трагедія, а не привід для іронії.

Валентина Троян розповідає, що підтримує зв’язок із людьми на окупованих територіях через різні месенджери, хоча це часто ускладнюється технічними проблемами та питаннями безпеки. Вона пояснює, що спілкування відбувається обережно, часто езоповою мовою, і що багато людей, які залишилися під окупацією, добре усвідомлюють, що відбувається навколо, і це негативно впливає на їхній психологічний стан.

«Окупацію легше, мабуть, перенести, якщо ти не дуже розумна людина або якщо ти це підтримуєш. А якщо ти все розумієш, то це дуже сильно впливає на психіку і, відповідно, на загальний стан», — зазначає Валентина Троян.

Журналістка також ділиться досвідом верифікації інформації з окупованих територій: вона спирається на перевірених знайомих, моніторить чати та відео місцевих блогерів, але підкреслює, що після 2022 року це стало значно складніше через зростання кількості телеграм-каналів і обмеження зв’язку. Вона уникає тем, які можуть наражати людей на небезпеку, і не публікує неперевірених даних.

Троян також піднімає питання визначення колаборантів і ставлення до людей, які залишилися працювати на окупованих територіях не з ідеологічних, а з життєвих причин. Вона наголошує, що суспільству ще належить чесно обговорити ці складні питання після деокупації.