58-річна Олена Кабанова працює на колінах у полі на сході України, розчищаючи землю, де детектор виявив підозрілий об'єкт. Чотири роки тому це поле було під контролем російських військ, а нині, після повернення під українську владу, воно вкрите мінами. Кабанова разом з іншими цивільними намагається повернути цю землю до життя.
Міни залишають території непридатними для використання на роки після завершення бойових дій. За словами Пола Геслопа, керівника програми з протимінної діяльності Програми розвитку ООН в Україні, використання дронів для доставки боєприпасів обома сторонами значно розширило площі забруднення. "Ми спостерігаємо масове зростання застосування боєприпасів, скинутих дронами... Це масштаб, якого не було з часів, коли американці скидали касетні бомби на стежку Хо Ши Міна", — зазначає він.
Розмінування ускладнюється постійними атаками дронів і ракет, а також появою нових типів мін. Серед них — ПОМ-3, циліндрична міна, яку російські війська залишають на полях. Вона реагує на вібрації кроків і може бути схожою на покинутий термос. Через такі міни, як розповідає командир підрозділу Halo Trust Анда Різа, деякі села повністю уникають.
Нові технології та виклики
Водночас технологічні інновації допомагають пришвидшити та зробити безпечнішим процес розмінування. Наприклад, машина DMR-7 — невеликий гусеничний апарат із шлангом, що видуває ґрунт струменем стисненого повітря. Оператор керує ним дистанційно, залишаючись на безпечній відстані. Якщо вручну розчистити ділянку займає до 45 хвилин, DMR-7 справляється за п’ять. Halo Trust також тестує системи з штучним інтелектом для аналізу зображень, радари, що проникають у ґрунт, і пристрої для виявлення вибухових речовин.
Дрони змінили підхід до пошуку мін: якщо раніше використовували біноклі та карти, то тепер — дрони й супутникові знімки, які аналізує ШІ. Однак системи радіоелектронної боротьби, які застосовують обидві сторони, заважають роботі гуманітарних організацій: Halo Trust втратила кілька дронів через глушіння сигналу.
Технологічні можливості різних організацій нерівномірні. Наприклад, державна служба з надзвичайних ситуацій лише починає використовувати дрони для спостереження, але ще не має доступу до аналізу даних за допомогою ШІ.
Фінансування та бюрократія
Halo Trust витратила в Україні майже 50 мільйонів фунтів стерлінгів за рік до 31 березня 2025 року, що значно перевищує державний річний бюджет на розмінування сільськогосподарських земель — 28,6 мільйона фунтів. Водночас у секторі працюють десятки організацій із перетином повноважень, а відповідальність розподілена між різними державними органами. Спроби реформувати законодавство щодо протимінної діяльності гальмуються.
Заступник міністра економіки Ігор Безкаравайний, який координує розмінування, виступає за створення єдиного урядового офісу для управління сектором, але процес іде повільно. "Коли ми говоримо про новий закон, це означає, що деякі органи втратять відповідальність і, як вони вважають, владу", — пояснює він.
"Найбільша перешкода для розмінування України — це уряд України", — зазначає один із фахівців галузі.
Бюрократичні вимоги, наприклад, щодо дистанційного керування технікою, сповільнюють роботу. Різа підкреслює: "Ми точно знаємо, що дистанційне керування набагато повільніше, ніж коли людина в кабіні. Це наша найбільша проблема".
Геслоп вважає, що українська влада занадто широко визначає території як забруднені мінами, що може призвести до неефективного використання ресурсів: "Тільки тому, що територія була окупована росіянами, не означає, що вона забруднена. Забрудненою є лише та земля, де є вибухівка".
Попри всі труднощі, фахівці впевнені: технологічний прогрес дозволить значно швидше повертати українські землі до цивільного використання. "Це передова технологій. Гуманітарний сектор розмінування переживає найбільший злам за останні 30 років", — підсумовує Геслоп.