У Львові стався напад на військовослужбовців територіального центру комплектування (ТЦК), що викликало резонанс через відсутність належної реакції силових структур. Замість оперативного затримання нападників поліція не втрутилася, а нападники були змушені перепрошувати на камеру за ініціативою громадян, які взяли на себе функції держави.
Як зазначає журналіст і військовослужбовець Павло Казарін, ця ситуація є проявом вакууму державної влади у сфері мобілізації та захисту військових. Напади на працівників ТЦК, пошкодження їхніх автомобілів та силове відбиття мобілізованих – не поодинокі випадки, які свідчать про самоусунення офіційних силових структур і передачу державних функцій у руки неуповноважених осіб.
За словами Казаріна, державна система фактично переклала відповідальність за комплектування армії на саму армію, а тема мобілізації стала табуйованою. Українські медіа, які зазвичай слідкують за політиками, корупцією та демократичними цінностями, майже не висвітлювали проблеми непрозорості бронювання, несправедливого розподілу відстрочок та строків служби. Це призвело до того, що суспільство і влада не помічали цих викликів, поки їх не почав піднімати ветеранський «правий двіж».
Казарін наголошує, що саме відсутність уваги медіа, активістів і держави до цих питань створила простір для появи правих ветеранських рухів, які тепер активно заявляють про себе. Раніше такі групи були помітні переважно під час конфліктів із ЛГБТ-спільнотою, а тепер вони зосереджуються на проблемах мобілізації і військової справи. Автор підкреслює: "Ви самі створили ту сцену, на яку тепер виходить правий двіж".
Ця ситуація є прикладом причинно-наслідкових зв’язків, які не зникають, навіть якщо їх не хочуть визнавати. Відсутність системної роботи держави та медіа з темою мобілізації призвела до того, що її почали заповнювати ті, кого раніше ігнорували або боялися.