Композиція "Lizard" 1970 року гурту King Crimson, що триває 23 хвилини, досі вважається класикою прогресивного року, поєднуючи джаз, класику та психоделічне звучання, повідомляє журнал Parade.
Ця сюїта не має звичної структури куплетів і приспівів, а складається з кількох частин: "Prince Rupert Awakes", "Bolero – The Peacock’s Tale", "The Battle of Glass Tears" та "Prince Rupert’s Lament". Вона завершила третій студійний альбом гурту і продемонструвала прагнення King Crimson вийти за межі традиційного року. Музична подорож включає оркестрові фрагменти, джазові імпровізації та складні інструментальні переходи, що робить композицію ближчою до симфонічного твору, ніж до класичного рок-треку.
Ідею композиції розробили лідер гурту Роберт Фріпп і поет, автор текстів Пітер Сінфілд. Робота над "Lizard" відбувалася в складний період для колективу: після успіху дебютного альбому "In the Court of the Crimson King" склад значно змінився, і Фріпп залишився єдиним учасником оригінального складу.
Особливістю композиції стала участь вокаліста гурту Yes Джона Андерсона, який виконав партію у частині "Prince Rupert Awakes". Його впізнаваний голос додав твору унікальності і став рідкісним прикладом роботи поза межами Yes у той час.
Після виходу "Lizard" отримала неоднозначні відгуки через складність, але згодом стала однією з найекспериментальніших і найважливіших робіт King Crimson. У 2009 році Стівен Вілсон разом із Робертом Фріппом підготували оновлений мікс альбому, що допоміг слухачам по-новому оцінити масштаб запису.
Композиція не була створена як комерційний хіт, проте її сміливі експерименти, складні аранжування та відмова від стандартних форм зробили "Lizard" символом епохи розширення меж рок-музики. Через понад півстоліття після виходу ця 23-хвилинна епопея залишається однією з найзначущих композицій прогресивного року і продовжує дивувати слухачів своєю масштабністю.