Український історик і релігієзнавець Сергій Шумило виявив на Афоні близько 200 старовинних українських друкованих видань XVI–XVIII століть, які належали бібліотеці козацького скиту «Чорний Вир». Серед них — три раніше невідомі примірники Острозької Біблії. Про це повідомляє «Історична Правда» з посиланням на слова дослідника.
Шумило розповів, що ці книги зберігалися у закритому книгосховищі одного з монастирів на Афоні. Сам скит «Чорний Вир» давно покинутий, але його бібліотека збереглася. Точні обставини, за яких книги опинилися в іншому монастирі, невідомі. Дослідник припускає, що це могло статися після 1821 року, коли турецькі війська перебували на Афоні під час придушення Грецької визвольної революції. Тоді частина монахів, серед яких були колишні козаки, вимушено залишила Святу Гору, а бібліотеку, ймовірно, перенесли, щоб урятувати книги.
Особливу цінність для історика мають не лише самі видання, а й рукописні маргіналії — коментарі, помітки та дарчі написи на полях. Саме вони допомогли підтвердити давню гіпотезу Івана Франка про дружбу Івана Вишенського та Василя Суразького. Досліджуючи книгу, видану в Острозі 1595 року, Шумило знайшов дарчий напис Василя Суразького, який передав цю книгу Івану Вишенському на Афоні. Раніше це припущення Франка критикував Агатангел Кримський через відсутність документальних доказів.
«Доказом його правоти [Івана Франка] є дарчий напис на книзі, виданій у 1595 році в Острозі», — пояснив Сергій Шумило.
На полях цієї ж книги дослідник виявив автограф Василя Суразького, хоча раніше вважалося, що жодного його оригінального підпису не збереглося. Шумило зазначає, що саме з таких фрагментів минулого формується цілісна картина історії української культури доби козацтва.
Скит «Чорний Вир» виник на Афоні у 1740-х роках завдяки ієросхимонаху Григорію Голубу, який до постригу був військовим у Ніжинському козацькому полку. Після походу в Персію він залишив службу, продав маєток і завод, прийняв чернецтво й вирушив на Афон. Монахами скиту стали переважно запорозькі козаки. Шумило також знайшов документи про фінансову підтримку скиту кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. У паломницьких записках XVIII століття скит називали «Духовним Запорожжям».
Дослідницька робота на Афоні має свої особливості: для доступу до книгосховища потрібно отримати дозвіл керівництва монастиря, а також окремий дозвіл на фотографування. Архів відкриває монах, який має й інші обов’язки, тому на дослідження часто залишається лише кілька годин на день. Шумило розповів, що під час перебування на Афоні живе у невеликій келії за монастирським розпорядком, харчується разом із монахами, а богослужіння можуть починатися вже о першій ночі.
Афон зберігає й інші пам’ятки, пов’язані з українською духовною та культурною історією. Зокрема, там знаходиться келія Паїсія Величковського, яка нині напівзруйнована, але українська ініціативна група працює над її відновленням і планує створити там музей святого.