Античні та середньовічні астрономи вважали Тету Ерідана однією з найяскравіших зірок нічного неба. Зокрема, давньогрецький астроном Гіппарх у 129 році до н.е. описував її як найяскравішу і найпівденнішу зірку в сузір’ї Ерідана. Через два століття Клавдій Птолемей у своєму «Альмагесті» включив її до списку 13 найяскравіших зірок неба, а у 964 році перський учений аль-Суфі все ще надавав їй першу зоряну величину.
Ситуація змінилася в 1603 році, коли голландський мореплавець Фредерік де Гаутман склав новий каталог південного неба і присвоїв Теті Ерідана лише третю зоряну величину. Ця характеристика відповідає її сучасному вигляду. Довгий час вчені вважали, що стародавні астрономи помилялися або плутали її з набагато яскравішою Альфою Ерідана (Ахернаром).
Сучасні спостереження показують, що Тета Ерідана є потрійною системою. Її основу становить тісна внутрішня пара зірок масою близько 2,3 та 2,2 сонячних мас, які обертаються на відстані 0,083 астрономічної одиниці — приблизно п’ята частина відстані від Меркурія до Сонця. Обидві зірки заповнюють близько 80% своїх порожнин Роша — межі, за якою гравітація не утримує речовину, і вона починає перетікати на сусідню зірку.
Одна з більших зірок системи нещодавно завершила горіння водню в ядрі і перебуває на перехідній еволюційній стадії. Це пояснює її минулу яскравість: під час розширення на більш витягнутій орбіті відбувався активний перетік речовини на сусідній компонент, що виділяло величезну кількість енергії і забезпечувало додаткове сяйво протягом близько тисячі років. Згодом втрата маси та гравітаційна взаємодія округлили орбіту, стабілізувавши систему.
Нові розрахунки астрофізиків підтверджують, що давні спостерігачі не помилялися. Між 2000 і 1000 роками Тета Ерідана справді світилася у десять разів яскравіше через масштабні еволюційні процеси у тісній подвійній системі. Про це повідомляє rbc.ua.