Операції "Феміда" та "Форест Гамп" продемонстрували масштабну систему неформальних зв’язків у судовій владі України, де спроби впливати на рішення суддів і вирішувати питання поза законом залишаються поширеним явищем. Як повідомляє "Українська правда", матеріали слідства свідчать про глибоко вкорінену практику домовленостей із суддями та політичного втручання у судову систему.

Серед підозрюваних у цих справах опинилися колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра та керівник Директорату з питань правової політики ОП Віктор Дубовик, які відповідали за судову реформу. Подібна роль "куратора" судової системи при Президентові існувала і за попередніх президентів: за Януковича цим займався Андрій Портнов, за Порошенка – Олексій Філатов, а також Олександр Грановський та Ігор Кононенко. За Зеленського цю функцію виконували Руслан Рябошапка, Андрій Смирнов та Ірина Мудра.

Історія Андрія Смирнова показова: під час початку повномасштабного вторгнення судді ОАСК намагалися повернути Януковича на посаду Президента. Замість жорсткої реакції влади, судді отримали лише "серйозну розмову" від Смирнова, а сам суд ліквідували лише після санкцій США проти його голови Павла Вовка. Це свідчить про спроби домовлятися із системою, а не змінювати її.

Проблеми очищення судової системи

Реформи останнього десятиліття мали на меті оновити суддівський корпус через органи суддівського врядування, але первинне кваліфікаційне оцінювання проходило без участі Громадської ради доброчесності, і майже жодного суддю не було звільнено. Старі склади ВККС і ВРП оцінили майже три тисячі суддів, але посади втратили лише 15. Висновки ГРД часто ігнорувалися, а керівниками нових судів ставали представники старої системи.

Оновлені органи за участі міжнародних експертів почали погоджуватися з негативними висновками ГРД частіше, але темпи очищення залишаються низькими: у 2025 році ВРП звільнила лише 10 суддів за невідповідність посаді, ще 30 – за дисциплінарні проступки. Водночас судді, причетні до резонансних справ, часто йдуть у "почесну" відставку з довічними виплатами.

"Суди самі себе не очистять" — йдеться у матеріалі "Української правди".

Крім того, Верховний Суд дозволив майже 200 недоброчесним суддям залишитися на посадах без завершення оцінювання, а згодом створив ще одну групу суддів, які уникли перевірки навіть попри негативний висновок ГРД. У системі залишаються судді, які не можуть пояснити походження майна або причетні до політично вмотивованих рішень часів Майдану.

Перспективи реформування

Після Революції Гідності спроба очистити суди силами самоврядування провалилася: система відтворює недоброчесних суддів, які обирають таких самих представників у керівні органи. Передача стратегії реформи від Офісу Президента до ВРП чи Верховного Суду наразі недоцільна, оскільки ці органи не демонструють готовності до змін. Єдиним реальним стимулом для реформ залишаються зобов’язання України перед ЄС у межах переговорів про вступ та фінансової допомоги, які містять чіткі вимоги й дедлайни щодо реформування правосуддя.

Проблема не у відсутності плану, а у політичній волі його виконувати та готовності партнерів вимагати реальних змін, а не імітації реформ.