Україна потребує створення багатосторонньої рамки співпраці у сфері оборони, оскільки нинішні двосторонні угоди не забезпечують достатньої гнучкості та масштабування. Про це в статті "НАТО визнає: закупівлі не встигають за війною. Що це змінює для України" на zn.ua заявила координаторка сектору "Оборона та промисловість" Ukraine Facility Platform Ольга Хорошилова.

Вона наголосила, що Україна найближчим часом не стане членом НАТО і не може інтегруватися у традиційну систему колективної безпеки. Водночас у Європі зростає інтерес до нової архітектури, менш залежної від американських настроїв. Напередодні саміту НАТО в Анкарі Великобританія, Фінляндія, Польща та Нідерланди оприлюднили спільну заяву про створення Багатостороннього оборонного механізму (MDM) — моделі спільного фінансування, закупівель та агрегації попиту на критичні оборонні спроможності, яку планують запустити до 2027 року з подальшим розширенням.

Хорошилова пояснила, що світова логіка союзів змінюється. Лідери Канади та Фінляндії у спільній колонці підкреслили, що чинний світовий порядок розпадається, а існуючі інституції не здатні цьому завадити. Вони пропонують створювати динамічні коаліції, сформовані навколо спільних інтересів і конкретних цілей. Прикладами таких ініціатив є "коаліція охочих" та інструменти ЄС на кшталт SAFE. "Питання вже не в тому, чи створювати коаліції, а в тому, як швидко ми здатні будувати успішні коаліції, що масштабуються. Їхній заклик — 'середні держави світу, єднайтеся' — адресований, серед інших, і нам", — зазначила вона.

За словами експертки, Україні варто діяти у такій рамці мислення, створюючи робочі коаліції з тими партнерами, з ким збігаються головні інтереси, не протиставляючи багатосторонні формати членству в НАТО чи ЄС. У Ukraine Facility Platform розробили концепцію PACS (Partnership Architecture for Collective Security) — модель цільового партнерства, відкритого для європейських країн, з природним ядром із нордично-балтійської "вісімки", Великої Британії та України. Її суть — замкнений цикл спільної розбудови спроможностей: військові експерти аналізують уроки поля бою, формують спільний сигнал попиту, на основі якого відбуваються спільне планування і закупівлі через національні фонди, кошти ЄС та донорські ініціативи, що дає ефект масштабу і знижує ціни.

Контрольована передача технологій дозволяє партнерам будувати власні виробничі потужності, портфель замовлень яких на старті формує український попит. Спільні дослідження та розробки мають забезпечити оновлення технологій у темпі війни. Хорошилова виокремила чотири напрямки співпраці: політичний — зближення оборонних політик і усунення правових бар’єрів; військовий — перетворення уроків України на спільні доктрини і замовлення; технологічний — спільні розробки від нагальних потреб фронту до довгострокового планування; промисловий — зв’язки між оборонно-промисловими базами, спільне виробництво та узгоджений експортний контроль.

Вона також звернула увагу на політичний вимір: настрої електорату обмежують уряди партнерів, адже надмірний тиск може призвести до приходу проросійських сил до влади. Багатостороння рамка дає змогу пояснити громадянам, що підтримка України — це не допомога, а спільна безпека. Головна перевага такого підходу — відсутність потреби у загальному консенсусі, що робить його реалістичним. На початковому етапі варто зібрати ядро з коаліції готових, а потім масштабувати процес.

Раніше Україна разом із Францією, Великою Британією, Німеччиною, Італією, Іспанією, Данією, Нідерландами, Норвегією та Швецією оголосила про створення Інтегрованої антибалістичної коаліції.