Колишній офіцер Повітряних Сил ЗСУ Анатолій Храпчинський заявив, що Росія активно будує мережу веж зв'язку на території Білорусі для управління ударними дронами типу «Шахед». Про це він розповів в ефірі 24 Каналу.
За словами Храпчинського, російська армія вдосконалює свої засоби повітряного нападу, зокрема впроваджує якісний мережевий зв'язок для дронів. Наразі на території Білорусі вже працює близько шести таких веж, кожна з яких коштує приблизно 20 тисяч доларів. Щоб повністю покрити 140-кілометрову зону біля західного кордону України, Росії потрібно встановити 18 подібних об'єктів. Одна вежа може забезпечити відеозв'язок і повний контроль над двома «Шахедами» одночасно, а для телеметрії — до 20 дронів. Як приклад, Храпчинський навів вежу біля Чорнобиля, яка завдяки відкритому горизонту над Київським морем дозволяє росіянам здійснювати точкові удари по Києву.
Як Україна може протидіяти
Храпчинський вважає, що для нейтралізації цієї загрози не обов'язково завдавати вогневих ударів по території Білорусі. Оптимальним варіантом є використання засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які можуть створювати перешкоди для прийому сигналів від дронів. Однак для цього потрібне відповідне обладнання на українському прикордонні. Експерт зазначив, що українські виробники мають необхідні технології, але стикаються з браком чітких технічних завдань від профільних міністерств. Через це держава продовжує закуповувати звичні дрони-перехоплювачі, ігноруючи складніші автоматизовані системи радіолокації та протидії.
«Відсутність стратегічного бачення призводить до того, що держава продовжує контрактувати звичні дрони-перехоплювачі, ігноруючи потребу в більш складних автоматизованих системах радіолокації та протидії», — наголосив Храпчинський.
Супутниковий інтернет «Рассвет» та логістика ворога
Росія також намагається створити власний аналог Starlink під назвою «Рассвет», щоб керувати дронами через супутниковий канал і відмовитися від наземних ретрансляторів у Білорусі. Проте ця система має обмеження через складність і дорожнечу запуску супутників, адже «Роскосмос» використовує одноразові ракети «Союз» або «Ангара». Українські удари по виробництвах «Союзів» ускладнюють ці плани. Крім того, для супутників використовуються європейські та китайські комплектуючі.
Паралельно Сили оборони України знищують російську військову логістику та системи ППО. Зокрема, атака на аеродром у Ростові-на-Дону, де були уражені транспортні літаки Ан-26 та Ан-12, змушує Росію переходити на повільнішу наземну доставку «Шахедів» до кордону. Також знищення пускових установок С-400 змушує росіян відтягувати комплекси вглиб країни, що зменшує їхню ефективність.
Тактика комбінованих атак по ППО Москви
Храпчинський відзначив, що ефективність українських ударів по глибоких тилах ворога, зокрема по московському НПЗ, досягається завдяки складному плануванню та комбінованому використанню різних типів дронів і ракет. Під час атак на Москву українські сили спочатку навантажують перший ешелон ППО, що дає їм 15–20 хвилин переваги для прориву навіть посиленої оборони столиці Росії.