Лікування мігрені довгий час залишалося безуспішним, але за останнє десятиліття розуміння причин цього неврологічного розладу значно покращилося, а методи терапії стали ефективнішими.

Мігрень належить до первинних головних болів, які не спричинені структурними змінами в мозку, на відміну від вторинних, що можуть бути викликані інсультом, менінгітом або пухлиною. Часто мігрень плутають із вторинними головними болями, через що пацієнти довго залишаються без належної допомоги. Як пояснює професор неврології Олександра Сінклер з Бірмінгемського університету, для діагностики використовують класифікацію Міжнародного товариства з вивчення головного болю, але симптоми можуть бути схожими. "Зазвичай мігрень характеризується помірним або сильним болем, бажанням лежати в темряві, уникати шуму, нудотою і пульсуючим болем часто з одного боку голови", – каже вона.

Причиною мігрені є активація трійчасто-судинної системи – мережі нервів і судин, що відповідає за відчуття болю в голові. Основна роль належить трійчастому нерву, який передає сенсорну інформацію і контролює жувальні м’язи. При мігрені нервові волокна виділяють пептид CGRP, що запускає больові відчуття. Мігрень проходить чотири фази: продром (попереджувальні симптоми на кшталт позіхання, втоми, дивних харчових бажань), аура (у 30% випадків – зорові чи сенсорні порушення), сама атака (тривалістю від 4 до 72 годин) і постдром, коли людина відчуває виснаження до двох днів.

Існують теорії, що мігрень могла мати еволюційну користь, наприклад, підвищуючи пильність до світла, шуму чи руху в небезпечних ситуаціях. Сьогодні ж цей стан часто суттєво обмежує працездатність. За словами професорки Сінклер, мігрень вражає переважно жінок – приблизно вдвічі частіше, ніж чоловіків, що пов’язано з гормональними та нейрофізіологічними відмінностями. Часто мігрень недооцінюють через цей гендерний аспект.

Фактори, що підвищують ризик мігрені, включають порушення сну, стрес, зневоднення та відмову від кофеїну. Вплив часу, проведеного перед екранами, залишається не до кінця з’ясованим, хоча світло дійсно може провокувати атаки.

Позитивна новина полягає в тому, що відкриття ролі CGRP призвело до появи нових препаратів – інгібіторів цього пептиду. Серед них – таблетки з класу гепантів і моноклональні антитіла, які вводять ін’єкційно раз на місяць. "Ці ліки справді змінили підхід до лікування головного болю за останні чотири-п’ять років", – зазначає Олександра Сінклер. Однак висока вартість і складність доступу до цих препаратів залишаються проблемою. Професорка наголошує на необхідності розширення можливостей медиків у сфері лікування мігрені та спрощення процесу призначення ліків, а також на важливості того, щоб пацієнти не боялися звертатися по допомогу.

Головний біль не змінився за останні 2000 років, але сучасна медицина відмовилася від уявлень про нього як про прояв слабкості чи характеру, що відкриває нові можливості для пацієнтів з мігренню.