Верховний Суд України роз'яснив, що строк для оскарження звільнення в суді починає відлік лише з моменту офіційного вручення працівникові копії наказу про звільнення. Про це йдеться в матеріалах справи № 279/6637/25, яку розглядав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
За даними суду, позивач звернувся з вимогою поновити його на роботі майже через рік після видання наказу про звільнення у зв’язку з ліквідацією філії підприємства. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, вважаючи, що працівник пропустив місячний строк для звернення, адже був обізнаний про своє звільнення ще у грудні 2024 року.
Верховний Суд скасував ці рішення, наголосивши: у спорах про звільнення діє спеціальна норма статті 233 Кодексу законів про працю. Вона передбачає, що строк оскарження рахується не з моменту, коли працівник дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня вручення йому копії наказу про звільнення. Якщо такого вручення не було, перебіг строку не починається.
Судді встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що працівник отримав копію наказу. Сам позивач також не зміг підтвердити факт отримання документа. Верховний Суд підкреслив: «Лише обізнаність про звільнення не має юридичного значення для обчислення строків, якщо документ не було передано офіційно».
«Лише обізнаність про звільнення не має юридичного значення для обчислення строків, якщо документ не було передано офіційно», — йдеться у рішенні Верховного Суду.
Справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду, який має з’ясувати, чи було працівникові вручено копію наказу. Лише з моменту офіційного отримання документа починає відлік строк для звернення до суду щодо звільнення.
Як зазначає суд, воєнний стан не вводить додаткових обмежень для трудових відносин: закон не забороняє звільнення за власним бажанням чи з ініціативи роботодавця, а також у визначених випадках під час тимчасової непрацездатності або відпустки.