Останній художній фільм литовського режисера Андрюса Блажевічюса «Як розлучитися під час війни» розгортається у Вільнюсі напередодні та в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. У центрі сюжету — подружжя Марія та Вітас, які розлучаються за день до початку агресії, але події змушують їх переосмислити свої вчинки та прийняти непрості рішення.
Фільм досліджує тему страху війни в Литві, психологічного та морального розлому в суспільстві, а також складнощі комунікації з українськими біженцями. Андрюс Блажевічюс представив стрічку на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах, де вона брала участь у секції «Горизонти». Режисер зазначив, що реакція публіки у Центральній Європі була дуже доброю, особливо серед українців, які були присутні на показі.
За словами Блажевічюса, головна тема фільму — комфорт і те, як люди сприймають вчинки інших. Він порівнює розлучення подружжя з розколом суспільства, де існують численні «сірі зони» і конфлікти, зокрема між литовською більшістю та російською меншиною. Режисер підкреслює, що Литва має унікальний досвід війни через близькість до конфлікту і тривалу історію окупації в складі СРСР.
Він також відзначає, що більшість литовців підтримують Україну — приблизно 80-90% населення. Проте є й ті, хто демонструє «перформативну» підтримку, яка зникає, коли виникають особисті незручності. «Це дуже розчаровує», — каже режисер, порівнюючи це з позицією деяких європейців, які прагнуть миру за будь-яку ціну, не усвідомлюючи, що в цій війні є жертви.
У фільмі також показано розкол між поколіннями, коли старше покоління, яке звикло споживати російське телебачення, іноді піддається пропаганді, хоча більшість підтримує Україну і виступає проти путінського режиму. Режисер, який сам є етнічним поляком, зазначає, що в Литві є й польська меншина, яка теж часто споживає російську пропаганду.
Окремою сюжетною лінією є тема українських біженців, яких Марія приймає у свій дім, але не витримує спільного побуту. Блажевічюс підкреслює, що це природне явище, яке він чув у багатьох історіях. Він пояснює, що побутові дрібниці можуть викликати непорозуміння, і це не робить нікого поганою людиною. «Це біль, що ти не можеш допомогти, і почуваєшся погано через це», — говорить режисер. Він прагне показати суспільні процеси максимально чесно, без прикрас.