Менш як місяць минув від підписання меморандуму між США та Іраном, а сторони вже офіційно заявили про втрату чинності угоди та припинення режиму припинення вогню.
Причиною відновлення бойових дій стали атаки Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) на торговельні судна, зокрема танкери, що проходили через Ормузьку протоку південним маршрутом уздовж оманського узбережжя. Меморандум зобов’язував Тегеран гарантувати безпечний і безоплатний прохід комерційних суден протягом 60 днів із Перської затоки до Оманської протоки й назад.
Представники Ірану заперечують порушення угоди, тлумачачи її так, що саме Іран має право розпоряджатися рухом суден через протоку. Вони стверджують, що з дозволу Вашингтона всі судна мають узгоджувати свій рух саме з іранською стороною. Після підписання меморандуму Іран не перешкоджав проходженню суден північним маршрутом уздовж власного узбережжя і не стягував з них плату.
Водночас Іран висловив намір у майбутньому запровадити збори за користування протокою, розробивши систему тарифів. Паралельно Тегеран пропонував Оману долучитися до розподілу ренти за експлуатацію цієї важливої торговельної артерії. У меморандумі передбачено ведення діалогу з іншими прибережними державами Перської затоки щодо майбутнього управління Ормузькою протокою відповідно до міжнародного права та суверенних прав прибережних країн.
Іранська інтерпретація угоди фактично дозволяє ігнорувати міжнародне право, обмежуючись лише територіальними водами, і ставить інші держави перед фактом. За даними експерта В’ячеслава Ліхачова, сторони дестабілізації світової економіки погодилися припинити вільне судноплавство через Ормузьку протоку, залишивши лише незначні розбіжності щодо того, хто саме збиратиме данину. "Банди вуличних рекетирів для вирішення таких питань зазвичай 'забивають стрілку'; приблизно так учинили високі договірні сторони й у цьому випадку", — зазначає він.