Боєць-прикордонник Владислав Боровик із позивним «Боря», який у підлітковому віці мріяв створити власний двигун для гоночного авто, поділився історією свого шляху на фронт та пережитого під час бойових дій. Про це 5 вересня повідомила Державна прикордонна служба України.
Ще юнаком Владислав займався картингом і захоплювався розробкою двигунів, хоча не мав відповідної освіти чи досвіду. Однак, коли почалася війна, він вирішив залишити свої захоплення та підписав контракт із 105-м прикордонним загоном, де проходив строкову службу. Після року служби вирушив у зону АТО, а згодом, коли бойові дії стихли, звільнився, прагнучи повернутися до цивільного життя.
У 2024 році, перебуваючи вдома на Чернігівщині, Владислав знову задумався про свою мрію — власноруч зібраний мотор та створення спортивного автомобіля. Проте, як він зізнається, «той рік був дуже важким для нашого війська, тому я знову вирішив відкласти проект».
Він повернувся до служби у рідному 105-му загоні, де майже рік воював на Куп’янському напрямку як водій-стажер на РСЗВ. У 2025 році опинився під Покровськом, де разом із побратимами тримав оборону на захопленій у ворога позиції. За словами Владислава, окупанти щодня протягом тижня скидали на їхній бліндаж по дев’ять авіабомб КАБ, але укриття витримувало удари.
«Дуже вони на нас образилися. По дев’ять кабів щодня протягом тижня. Така собі, знаєте, пригода. Але бліндаж дійсно був якісним — тільки прямий приліт міг нас знищити», — розповів Владислав Боровик.
Згодом російські війська змінили тактику, намагаючись повернути позиції малими штурмовими групами. Владислав із побратимом неодноразово відбивали атаки, вступаючи у ближній бій. Під час одного з виходів по воду він натрапив на російських військових і відкрив вогонь, поранивши двох.
Пізніше, повертаючись до бліндажа після супроводу бійця на сусідню позицію, Владислав підірвався на міні. Він встиг накласти турнікет і подав сигнал про допомогу, після чого командир сусіднього спостережного пункту надав йому першу допомогу та організував евакуацію.
Нині Владислав проходить лікування у відомчому санаторії Держприкордонслужби, пересувається на електричному візку, але не втрачає оптимізму. Він планує здійснити подорож Європою і повернутися до своєї мрії — створити власний спортивний автомобіль.