Глава Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрій Гудименко заявив, що на практиці будь-який головнокомандувач Збройних Сил України фактично «зжирав» міністра оборони. Про це він розповів в інтерв’ю LIGA.net.
За словами Гудименка, українське законодавство передбачає, що Міністерство оборони на найвищому рівні управляє ЗСУ, здійснюючи демократично-цивільний контроль. Міністр оборони має право знімати й призначати командирів родів та видів військ, а також подавати пропозиції щодо звільнення головнокомандувача. Проте на практиці цю владу фактично контролює президент України та Офіс президента, використовуючи різні інструменти впливу.
Гудименко констатував, що міністр оборони не має реального картбланшу, хоча закон це передбачає. Він навів приклад із відставкою головнокомандувача Валерія Залужного, рішення про яку ухвалював не міністр оборони, а президент. «Практично будь-який головком „зжирав“ міністра оборони. Це абсолютна правда, тому що і в свідомості більшої частини громадян, і в свідомості більшості президентів Міноборони – воно як би постачальник для армії», – пояснив він.
На думку Гудименка, армія в уявленні керівництва держави та суспільства стоїть вище за Міністерство оборони, а не навпаки. Він зазначив, що Україна останні шість місяців намагалася наблизитися до правового поля, в якому МО має повноваження, але відставка міністра оборони Михайла Федорова свідчить про інше. Саме тому, за словами Гудименка, президент Володимир Зеленський обрав сторону головнокомандувача Олександра Сирського.
«Я думаю, що це рішення складалося з багатьох частин. Це однозначно одна з них. Тому що в свідомості президента – он армія списочок подала, що Міноборони має купити. Міноборони має купити і доставити людей, мобілізація, снаряди, патрони, дрони. От те, що армія написала, швиденько от зробіть», – розповів він.
Гудименко також підкреслив, що Міністерство оборони фактично перетворюється з органу, який формує політику й стратегію, у закупівельника та розпорядника коштів. Спроби МО контролювати розподіл ресурсів зустрічали спротив Генерального штабу, який забороняв надавати міністерству цінну інформацію.
15 липня 2026 року стало відомо про намір президента Зеленського звільнити міністра оборони Михайла Федорова. Наступного дня Федоров на брифінгу заявив, що хотів замінити Сирського та Гнатова, а головнокомандувач поставив ультиматум. Водночас Зеленський запевнив, що Федоров залишиться в його команді, а серед причин відставки назвав відсутність єдності між армією та Міністерством оборони і «бусифікацію».