Українка Анна Налакат, яка прожила в Бахрейні, Омані та Індії, розповіла про особливості виховання та освіти в цих країнах, порівнюючи їх із українськими реаліями. Вона виховує п’ятирічного сина патріотом України і мріє повернутися додому. Її несподіваний приїзд в Україну викликав хвилю емоцій у соцмережах, а відео з родинної зустрічі набрало майже 300 тисяч переглядів у Threads і Instagram.

За словами Анни, у країнах Перської затоки діти почуваються значно вільніше, ніж в Україні. Тут не засуджують, якщо малюк плаче чи лежить на підлозі, і ніхто не загрожує: "Я тебе зараз заберу!". Незнайомці можуть погладити дитину по щічках або пригостити солодощами без побоювань, що це викличе критику. Водночас у цих країнах мало уваги приділяють безпеці: "В арабській сім’ї в машині немовля може сидіти на колінах у водія, а вікна відкриті, з них виглядають діти. Про автокрісла тут навіть не чули".

Індійський підхід до виховання більш суворий і схожий на український. Там досі застосовують тілесні покарання, але освіта дуже якісна через велику конкуренцію серед населення. Діти фанатично навчаються і мають високий рівень знань.

Анна також розповіла про гендерні ролі в арабських країнах. Жінки здебільшого залишаються вдома з дітьми, але це не означає, що вони безправні. "Арабські жінки дуже доглянуті, завжди накрашені, з дорогими парфумами. Вони не працюють не через заборони, а через відсутність бажання чи потреби". Більшість сімей мають домробітниць, які виконують побутові обов’язки. Чоловіки ж активно проводять час із дітьми, що контрастує з українською реальністю, де на дитячих майданчиках переважно мами.

Освіта в Омані дуже дорога, особливо для іноземців. Дошкільні заклади працюють з ранку до обіду, а денний сон у дитсадках відсутній. За словами Анни, плата за дитсадок становить близько 22 тисяч гривень на місяць, а у престижних закладах може сягати 70 тисяч гривень. Харчування у садках часто включає рис і м’ясо, але також популярні картопля фрі та нагетси, тому вона приносить синові домашню їжу.

Анна закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, але доля закинула її до Бахрейну, де вона зустріла чоловіка-індійця. Вона підкреслює, що хоч і живе за кордоном, виховує сина патріотом України і мріє повернутися додому.

Інтерв’ю з Анною Налакат опубліковане на OBOZ.UA, де вона детально розповіла про особливості виховання, освіти та сімейного життя в арабських країнах і Індії.