Довіра не є обов’язковою умовою для мирних переговорів, і Іран разом із сусідами має взяти приклад із холодної війни та політики розрядки. Цю ідею висловлюють експерти, які вважають, що регіон потребує власного «Гельсінського акту» — міжнародної угоди, що сприяла б зниженню напруженості та встановленню стабільності.
У період холодної війни США та СРСР змогли досягти домовленостей, незважаючи на глибоку недовіру, що стало основою для подальшого діалогу і зменшення конфліктів. Автори статті на ft.com наголошують, що подібний підхід може бути застосований і в сучасному Близькому Сході, де напруженість між Іраном та його сусідами залишається високою.
За їхніми словами, мирні переговори не потребують повної довіри між сторонами, а лише готовності до діалогу та поступок. Це означає, що навіть за наявності конфліктів і розбіжностей можна розпочати процес врегулювання, який з часом призведе до стабільнішої ситуації у регіоні.
Ідея створення регіонального «Гельсінського акту» передбачає формалізацію домовленостей, які б гарантували безпеку, повагу до суверенітету та співпрацю між державами. Це могло б стати важливим кроком до зниження ризиків військових зіткнень і сприяти довготривалому миру.
Як повідомляє ft.com, приклад холодної війни демонструє, що навіть у складних умовах міжнародної політики можливий поступовий рух до миру без початкової довіри. Цей урок важливо врахувати для Близького Сходу, де конфлікти мають багаторічну історію і глибокі корені.