У Лондоні в Імперському військовому музеї відкривається виставка «Дитинство у війні», яка досліджує, як війна впливає на життя дітей. Вперше на публіці буде представлено плюшевого ведмедика Джона Гайду, який пережив Другу світову війну разом із ним.
Джон Гайду отримав ведмедика у три роки, і ця іграшка стала єдиним об’єктом, що зберігся з його дитинства. Під час війни його батька відправили до трудового табору, а матір — у концтабір. Сам Джон ховався в шафі у неєврейської сусідки, а згодом був змушений жити у Будапештському гетто. Ведмедик супроводжував його у цих страшних обставинах.
Виставка відтворює дитячу кімнату часів Другої світової війни, де серед іграшок, книг та особистих речей показано, як війна руйнує звичне дитинство — гру, навчання, сімейне життя. Експозиція включає сотні предметів і інтерактивні простори: вагон евакуаційного поїзда, класну кімнату воєнного часу, а також житлову кімнату епохи холодної війни. Тут представлені свідчення дітей із зон конфліктів у сучасній Україні, Судані, Афганістані.
Джон Гайду розповідає, що до війни його життя було типовим для заможної єврейської сім’ї, але з 1944 року антисемітські переслідування в Угорщині змусили їх жити у жовтому будинку, де дозволяли брати лише найнеобхідніше. «Абсолютно не було шансу бути дитиною. У мене не було інших іграшок чи книжок. Ми могли виходити лише вдень, носити жовту зірку, не зустрічатися з іншими дітьми, не ходити в парки, кіно чи кафе. Я був повністю ізольований», — згадує він.
У жовтні 1944 року матір Джона заарештували і відправили до концтабору Маутхаузен. Хлопчика заховали в шафі сусідки, де він провів кілька страшних годин у темряві. Пізніше він переїхав до гетто, де виживав серед голоду, хвороб і трупів на вулицях. Ведмедик завжди був у його кишені.
Гетто було звільнено радянськими військами у січні 1945 року. Мати Джона вижила, хоч і повернулася з табору з переломами та психологічними травмами. Через десять років після придушення угорського повстання Джон із матір’ю втекли до Австрії, а згодом у 1957 році прибули до Великої Британії, де ведмедик залишився з ним.
Виставка поєднує історії минулого з сучасними свідченнями дітей із зон конфліктів. Відвідувачі можуть побачити 360-градусний віртуальний тур підземної школи в Україні, прочитати вірші українських дітей для проєкту Unicef «Вірші за мир» та переглянути малюнки суданських дітей, які стали доказами воєнних злочинів.
Кураторка виставки Френ Сінглтон зазначає: «Ми хотіли показати вплив війни на життя дітей. З огляду на нинішні конфлікти це важливий простір для сімей, щоб разом обговорити ці теми».
Для Джона Гайду віддати ведмедика на виставку було непросто. «Він був моїм єдиним зв’язком із сімейним життям, яке я ледь пам’ятав у три роки», — каже він. Зараз, будучи дідом чотирьох онуків, Джон часто розповідає у школах про виживання під час Голокосту і закликає молодь дізнаватися історії своїх родин. «Моя маленька історія — приклад того, що можна вижити. Але люди страждають по всьому світу. Ми старіємо, і все менше свідків Голокосту залишаються, тому дуже важливо, щоб молоде покоління продовжувало ці розповіді», — наголошує він.