У Нью-Йорку нещодавно відбувся фестиваль Summer of Ludd, який проходив без смартфонів і сучасних соцмереж. Учасники дотримувалися суворих правил: «Будь присутнім, жодних телефонів, записів чи фото». Організатори використовували лише чорно-білі постери, а реклама була мінімальною.
За даними The Economist, на фестивалі було небагато людей, але вони активно брали участь у заходах, як-от «Google у реальному житті» — коли відвідувачі відповідали на питання у своїй спеціальній темі, «реабілітація флірту» та «проведення часу з пацюками». Особливо запам’ятався «медіа-говорун» фестивалю — лялька з клаптиків килима з носками-руками і ґудзиками замість очей.
Цей фестиваль є частиною ширшого руху неолуддитів, який набирає обертів. Молодь покоління Z дедалі більше цінує живе спілкування, повертається до хобі 90-х і підтримує офлайн-активності. Організації, як Offline Club та ініціатива IRL Нью-Йоркського університету, створюють простори без телефонів, щоб боротися з залежністю від смартфонів.
Авторка, Емма Беддінгтон, помічає у своїх синах покоління Z прагнення до аналогового дозвілля — ведення паперових щоденників, слухання CD та заняття музикою чи вишивкою. Вони суворіше ставляться до часу перед екраном і навіть використовують пристрій Brick, який блокує доступ до додатків, що «крадуть» час.
Разом із цим у молоді є і техно-песимістичний погляд на майбутнє: смартфони й соцмережі сприймаються як інструменти контролю та маніпуляції, а технологічні компанії — як ті, що «систематично видобувають увагу людей заради прибутку». Хоч побоювання щодо швидкого зникнення людства здаються перебільшеними, з іншого боку, ця критика має підстави.
Втім, повернення до життя без смартфонів несе й свої труднощі. Емма Беддінгтон пригадує, що до епохи смартфонів було небезпечно: навігація за великими паперовими картами під час водіння створювала ризики, а поїздки додому з нічних клубів часто були небезпечними через стан водіїв. Крім того, життя без інтернету могло бути самотнім і ізольованим, особливо для тих, хто був соціально незручним або обмеженим обставинами.
Авторка також згадує, що її власне життя значно покращилося завдяки онлайн-спільнотам, блогам і Twitter, які допомогли знайти нові зв’язки і підтримку. Водночас, життя без сучасних технологій часто було нудним — багато часу доводилося витрачати на «дивлення в стіну», як описала одна студентка під час заборони соцмереж для дітей до 16 років.
Попри всі складнощі, неолуддити продовжують боротьбу за зменшення залежності від гаджетів. Для покоління, яке пам’ятає світ до і після появи смартфонів, відмова від них може бути найскладнішою. Емма Беддінгтон визнає, що хоча іноді хочеться «потанцювати з Гованусом» і просто побути без гаджетів, варто пам’ятати про реалії минулого і підходити до цього з відкритими очима.