Близько другої ночі 17 вересня за київським часом Палата представників Конгресу США ухвалила закон Грема–Блюменталя щодо механізму запровадження «вторинних санкцій» — митних ставок на товари й послуги країн, які споживають російську та іранську нафту. Вирішальну роль у прийнятті закону відіграли 58 голосів представників Демократичної партії, повідомляє Петро Бурковський.
Президент України подякував членам Палати представників, сенаторам і лідерам Конгресу США за підтримку цього законопроєкту. Однак, за словами автора, реальна ситуація з підтримкою України серед американського істеблішменту виглядає менш оптимістично. Якщо у 2022–2025 роках Демократична партія забезпечувала понад 200 голосів за ініціативи, пов’язані з Україною, то зараз підтримка скоротилася майже до чверті від попереднього рівня.
Причини зміни позиції
Бурковський зазначає, що проміжні вибори до Конгресу можуть ще більше послабити проукраїнські настрої. Зокрема, 42 демократи з Українського кокусу проголосували проти санкцій, що відображає внутрішньопартійну конкуренцію, особливо у штатах, губернатори яких можуть претендувати на участь у президентських виборах 2028 року. Голосування за ініціативи адміністрації Трампа не відповідає їхнім політичним інтересам.
Підтримку санкціям забезпечили:
- демократи, які працюють у ключових комітетах Конгресу (зокрема з питань асигнувань, збройних сил, закордонних справ, нацбезпеки, розвідки, стратегічного суперництва з КНР);
- члени Українського кокусу, які мають досвід співпраці з українською ветеранською та волонтерською спільнотою;
- представники «Коаліції блакитного собаки», що орієнтуються на фінансову стабільність і нацбезпеку США;
- конгресмени з округів, де розташовані великі військові бази або проживають численні родини військовослужбовців;
- представники, чиї округи мають значну кількість вихідців зі Східної Європи та єврейську меншину.
«Позитивний для України результат голосування був невипадковим та зумовленим низкою інституційних чинників, таких як професійність роботи представників у комітетах Конгресу, врахування настроїв своїх виборців, доступ до чутливої інформації про цілі та бажані наслідки американської політики у світі», — пише Бурковський.
Наслідки та рекомендації
Водночас, як підкреслює автор, більшість Демократичної партії вже не вважає підтримку України життєво важливою. Проти законопроєкту голосували навіть очільники партії та популярні політики, які можуть балотуватися у президенти у 2028 році.
Бурковський радить Україні:
- призначити нового посла у США з досвідом у відносинах із цією країною або з числа екскомандувачів військами чи представників громадського сектору;
- відновити роботу спеціалізованих центрів дослідження США та Росії при Національному інституті стратегічних досліджень;
- налагодити діалог між владою, громадянським суспільством і ветеранською спільнотою для ефективної роботи з американською аудиторією;
- створити кореспондентське бюро українських медіа у Вашингтоні для оперативного інформування;
- залучити великий бізнес до фінансування таких ініціатив.
Автор підсумовує, що лише системна робота дозволить Україні зберегти увагу американського суспільства та політиків до своїх інтересів.
