Журналіст і військовослужбовець Самуїл Проскуряков, який з 2022 року вважався зниклим безвісти, офіційно визнаний загиблим під час бойового завдання на фронті. Про це повідомила його дружина, журналістка Діана Ковальова, на своїй фейсбук-сторінці.

За її словами, 15 жовтня 2022 року Самуїл Проскуряков загинув у бою за звільнення Херсонщини. Протягом чотирьох років його доля залишалася невідомою, і лише нещодавно суд визнав його загиблим. Діана Ковальова написала:

«Учора суд оголосив мого чоловіка, Самуїла Валерійовича Проскурякова, загиблим під час виконання бойового завдання. А сьогодні виповнюється рівно чотири роки його мовчання».

Самуїл Проскуряков народився у 1993 році в Кривому Розі в багатодітній родині протестантського пастора. Він навчався на спеціальності «Культурологія» в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова, цікавився питаннями бунту та протесту в культурі. Був учасником Революції гідності, під час подій на вулиці Грушевського отримав поранення від вибуху газової гранати.

Після завершення навчання працював журналістом, зосереджуючись на правозахисній і соціальній тематиці. Співпрацював із такими виданнями, як УНН, «Заборона», Громадське, «Бабель». У 2020 році був номінований на премію «Честь професії» за публіцистику. Перед початком повномасштабного вторгнення став редактором видання Inker, яке адаптувало соціальні репортажі у формат коміксів.

24 лютого 2022 року Самуїл і Діана планували одружитися, але через початок війни були змушені евакуюватися з Києва. Невдовзі після цього Самуїл вступив до 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, воював на Запорізькому, Донецькому та Херсонському напрямках. Під час одного з боїв на Херсонщині він зазнав контузії, але зміг евакуювати поранених побратимів і тіла загиблих. Після лікування та святкування весілля повернувся на фронт.

Діана Ковальова згадує, що для Самуїла ця війна була боротьбою не лише за територію, а й за цінності та принципи. Вона цитує його слова про те, що втрати на війні неминучі, але «це зовсім не весело і зовсім не до кавунів».

«Я знаю, що люди тягнуться до цікавого. І вірю, що в кожного, хто знав мого чоловіка, обов'язково знайдеться цікавий спогад про нього. Чи будете ви згадувати його на самоті, чи ділитися з іншими, але це точно не буде нудна історія. І ви будете сміятися і плакати. А інколи це все, що потрібно, щоби зберегти памʼять», — написала Діана Ковальова.