Звіт комітету британського парламенту з охорони здоров’я, згаданий у редакційній статті The Guardian, підкреслює, що ожиріння є результатом цілеспрямованого впливу, а не особистої слабкості. Автор листа Джеймс Капон із Бельгії вказує на помилку у підході британської харчової політики, яка зосереджується на маркуванні продуктів як "високих за вмістом жиру, солі або цукру".
Він пояснює, що об’єднання трьох нутрієнтів у цій категорії створює хибне враження, ніби всі вони однаково впливають на набір ваги та розвиток діабету 2 типу. Насправді, за даними Капона, основними факторами є цукор і рафіновані вуглеводи, а не жир. Сіль має значення переважно у поєднанні з цукром, і організм потребує солі для нормального функціонування. Жир також необхідний, оскільки без нього багато жиророзчинних вітамінів не засвоюються. Водночас цукор організму не потрібен взагалі.
Автор наголошує, що спадщина помилкової низькожирової дієти досі впливає на маркування продуктів, цілі їх реформулювання та сприйняття споживачами. Це стимулює виробників замінювати жир на солодкі замінники, які здаються більш корисними, але насправді не вирішують проблему.
Капон пропонує зосередити увагу на ультраперероблених продуктах — тих, що створені для тривалого зберігання, викликають залежність і мають високу маржу, використовуючи дешевий цукор і рафінований крохмаль як основні інгредієнти. Він підкреслює, що такі продукти, як морозиво чи картопляні чіпси, можна вживати час від часу, але проблема полягає у системі, яка робить їх найдешевшим, найрекламованішим і найзручнішим вибором.
"Не варто романтизувати сосисковий рулет Greggs як національну святиню. Розглядайте його як ласощі, а не як основний продукт харчування", — пише Капон. Він закликає змінити ставлення до ультрапереробленої їжі, сфокусувавшись на зниженні вуглеводів і цукру, а не на страху перед жиром і сіллю, який уже не дає результатів.
Інформація надана листом читача, опублікованим у The Guardian.