Український уряд спільно з Європейським Союзом шукає шляхи, як залучити молодь до відбудови країни після війни та забезпечити їй гідні можливості для освіти й працевлаштування. Про це йдеться в матеріалі італійського видання OBCT та проєкту EU Neighbours East, які опитали українських експертів і молодих людей щодо перспектив на ринку праці та ролі ЄС у цьому процесі.

За даними Національного банку України, вже зараз половина українських компаній відчуває дефіцит кадрів, що гальмує розвиток бізнесу. Довгостроковий урядовий прогноз свідчить: до 2036 року економіці знадобиться близько 2,6 мільйона нових працівників. Особливо гостро нестача кадрів відчувається у будівництві, де, за оцінками, попит на працівників може зрости більш ніж удвічі — з 520 тисяч у 2025 році до понад 1,2 мільйона. Також країна потребуватиме інженерів, архітекторів, лікарів, фахівців із реабілітації та психологів, а також учителів, IT-спеціалістів, юристів і державних службовців для адаптації до стандартів ЄС.

Міжнародне енергетичне агентство підрахувало, що через війну Україна втратила понад чверть робочої сили, а в деяких будівельних компаніях дефіцит кадрів сягає 40%. Для відновлення енергомережі та модернізації інфраструктури за європейськими стандартами знадобиться понад 500 тисяч кваліфікованих працівників. Водночас, як зазначають експерти, важливо не лише створити робочі місця, а й забезпечити молодь необхідними навичками.

Які можливості пропонує ЄС

Щоб подолати кадровий дефіцит, у ЄС діє програма «Молодіжна гарантія»: країни-учасниці зобов’язані протягом чотирьох місяців після завершення навчання або втрати роботи запропонувати молодій людині роботу, подальшу освіту, професійне навчання чи стажування. Як пояснила директорка Департаменту міжнародного співробітництва та партнерства у сфері освіти Державної служби зайнятості України Дарія Андрюніна, для України це не лише питання працевлаштування, а й інтеграції до ЄС: «Це наш шанс продемонструвати, що ми здатні пройти цей шлях. Будуть виклики, можливо, невдачі, але це наше майбутнє».

Директорка Європейського фонду освіти Пілві Торсті, яка стояла біля витоків цієї ініціативи у Фінляндії, наголосила: > «Щоразу, коли хтось каже молодим людям, що вони — майбутнє, їм варто відповідати: „Насправді ми — сьогодення. Діяти треба вже зараз“».

Виклики для молоді та суспільства

За словами Юліана Кріцака, співзасновника громадської організації «3.5%», війна та масова еміграція молоді створили розрив між тими, хто залишився, і тими, хто виїхав. Він вважає, що цей поділ не стане критичним, якщо його не використають політики у власних інтересах. Олена Подобєд-Франківська, виконавча директорка Національного українського молодіжного об’єднання, нагадує: до 2013 року в Україні фактично не існувало сучасної молодіжної політики, а її розвиток триває лише близько десяти років. Вона зазначає, що українці добре адаптуються за кордоном, і не всі повернуться, попри очікування суспільства.

Дослідження Британської Ради показує: молодь уникає довгострокового планування, а їхні надії на майбутнє залежать від перебігу війни. На думку Андрюніної, головне завдання — створити такі умови, щоб молоді люди самі обирали залишатися чи повертатися: «Інвестуючи в освіту, навички та якісну зайнятість, ми інвестуємо в покоління, яке очолить відновлення України та зміцнить її місце в ЄС».