Українські безпілотники FP-1 завдали удару по об'єктах газової промисловості Росії на Ямалі, зруйнувавши виробничі ланцюжки, які забезпечують підготовку газового конденсату, виробництво нафтових фракцій, дизельного пального та інших нафтопродуктів. Про це повідомив Юрій Федоренко.

За словами експертів OSINT-проєкту «КіберБорошно», характер пошкоджень свідчить про те, що відновлення цих об'єктів буде тривалим. Вони нагадали, що у серпні 2021 року на Новоуренгойському заводі сталася пожежа, після якої «Газпром» будував нову установку три роки. Тож і цього разу ремонт може затягнутися на невизначено довгий термін.

Збитки від атаки оцінюються у мільйони доларів, а з урахуванням втраченої вигоди — можливо, й у мільярди. Однак, як підкреслює Федоренко, важливість події полягає не лише у фінансових втратах для військово-економічної машини агресора. Вперше українським силам вдалося уразити об'єкти на півострові Ямал, де зосереджені одні з найбільших у світі газових родовищ. Відстань до стратегічного газотранспортного вузла «Ямальський хрест» становить лише 100–120 кілометрів — це зона досяжності FP-1.

«Якщо запалає Ямал з його енергетичною інфраструктурою – здригнеться вся недоімперія», — зазначає Юрій Федоренко.

Ямальський хрест — це місце перетину 17 магістральних газопроводів високого тиску, фактично серце газової галузі регіону. Тепер цей об'єкт опинився у зоні потенційної атаки.

Технологічний прорив і нові можливості

До цієї атаки найдальшою ціллю українських дронів був Омський нафтопереробний завод, що розташований за 2500 кілометрів. Новий удар перевищив цю відстань на 500 кілометрів. Це свідчить про значний технологічний поступ українських виробників. Нещодавно також була продемонстрована нова пускова установка «Корал», призначена для боротьби з балістичними цілями. Зенітна ракета «Корал» вже готова до серійного виробництва, хоча точна дата його початку залишається засекреченою.

Українські «далекобійні санкції» стають дедалі ефективнішими, а газова й нафтова інфраструктура Росії — все більш вразливою. Як підсумовує Федоренко, «скоро на 3000 кілометрів не буде жодного об'єкта, до якого б ми не змогли дотягнутися».