Підтримка України більше не є беззаперечною частиною американської зовнішньої політики — вона перетворилася на предмет гострих внутрішньополітичних суперечок у Сполучених Штатах. Про це йдеться у редакційній статті The Washington Post, яку цитує видання.

У матеріалі наголошується, що тиск з боку США на Україну, яка зазнає жорстокої агресії, є помилковим кроком і навряд чи призведе до бажаних результатів для Дональда Трампа. «Хоча українці й мають певні розбіжності з лідером воєнного часу, ідея капітуляції не мала підтримки ще до того, як бомби почали руйнувати автобуси й торговельні центри. Тепер же, коли на міста країни сиплеться смерть, українці демонструють непохитну стійкість», — йдеться у статті The Washington Post.

На думку авторів, більшість українців не вірить, що удари по російській інфраструктурі завершать війну, але вважає їх необхідними для демонстрації: Росія не зможе змусити Україну підкоритися лише бомбардуваннями, не сплачуючи за це дедалі вищу ціну. Оскільки ситуація на фронті застигла, Путін намагається показати військову ініціативу, а Київ змушений реагувати, щоб змусити Москву платити за ескалацію нападів на цивільні об’єкти.

У статті підкреслюється, що зараз не час для України послаблювати тиск на Росію, а для Вашингтона — вдавати нейтралітет. Лише коли Москва відчує, що всі легкі шляхи для наступу заблоковано, вона може розглянути можливість реальних переговорів про припинення вогню.

Передумови

Автори аналізують, як Республіканська партія США, яка за часів Авраама Лінкольна та Рональда Рейгана була символом захисту свободи й протидії диктатурі, поступово трансформувалася під впливом Дональда Трампа. Ця еволюція відображає глибокі зміни в американському консерватизмі, соціальній базі партії та її ставленні до зовнішньої політики. Від ідеалів глобального лідерства та підтримки демократії республіканці дедалі більше переходять до ізоляціонізму й принципу America First, де міжнародні зобов’язання підпорядковуються короткостроковій вигоді для США.

Важливу роль у цій трансформації відіграли розчарування війнами в Іраку й Афганістані, фінансова криза 2008 року, зростання соціальної нерівності та культурні конфлікти. Дональд Трамп зумів об’єднати нову політичну коаліцію на основі популізму й протиставлення «справжнього народу» політичним елітам.

Ставлення до Росії та України

Особливо показовою зміна республіканської ідентичності стала у ставленні до Росії. Якщо за Рейгана протидія радянському впливу була центральною, то нині частина республіканців схильна розглядати Росію не як ідеологічного ворога, а як потенційного партнера для «угод» на основі особистих контактів лідерів. Додатково цьому сприяє ідеологічне зближення частини американських правих із російським традиціоналізмом.

Водночас не вся Республіканська партія підтримує таку позицію: верхівка та виборці розходяться у поглядах щодо російської загрози та ролі США у протидії їй.

«Рішення, що послаблюють обороноздатність України або зменшують міжнародний тиск на Москву, можуть об’єктивно відповідати стратегії окремих політичних сил у США», — підкреслюється у статті.

Україна як заручниця політичної боротьби

Україна опинилася в центрі внутрішньоамериканської суперечки: чи є захист її суверенітету частиною стратегічних інтересів США, чи це зобов’язання, від якого можна відмовитися. У квітні 2024 року Конгрес США схвалив пакет допомоги на майже 61 мільярд доларів для України, але тривалі суперечки показали, наскільки сильно українське питання залежить від внутрішньої боротьби у США. Автори застерігають: подальші рішення щодо допомоги Києву та відносин із Москвою дедалі більше визначаються не зовнішньополітичними принципами, а логікою американської партійної конкуренції.