Щоосені в Україні під час бюджетного процесу знову постає питання про доходи Національного банку та банківського сектора як джерело для наповнення бюджету. У проєкті бюджету на 2027 рік передбачено скорочення надходжень від НБУ до 49 млрд грн після перерахування 146,1 млрд грн прибутку за 2025 рік, затвердженого Радою НБУ у квітні 2026-го. Це рішення викликає критику, зокрема через виплати банкам за депозитними сертифікатами, які вважають прямою втратою для бюджету. Однак, як зазначає автор матеріалу, така оцінка є однобічною, адже банківський сектор уже несе значне фіскальне навантаження через підвищену ставку податку в 50%. Постійне вилучення капіталу позбавляє фінансову систему ресурсів, необхідних для її стабільної роботи, структурної перебудови та підтримки ветеранів після війни.

Водночас держава втратила значну частину податкової бази через руйнування індустріальної спадщини. До 2022 року гірничо-металургійний комплекс забезпечував понад 30% експорту, але зараз металургійний сектор втратив понад 40% потужностей, а податкові надходження галузі впали більш як на 65% порівняно з довоєнним рівнем. Відновлення виробництва ускладнюється дефіцитом електроенергії та зміною глобальних ланцюгів постачання. Війна також завдала удару по мережевому ритейлу та логістиці, що призвело до падіння продуктивності та переходу працівників у сектори з низькою доданою вартістю.

Роль НБУ та міжнародний досвід

У нинішніх умовах спроби розглядати Національний банк як джерело постійних доходів для бюджету є помилковими. Прибутки НБУ залежать від відсоткових ставок, валютних курсів, обсягів ліквідності та операцій уряду. Україна не є унікальною: у багатьох країнах центральні банки працюють зі збитками під час боротьби з інфляцією. Наприклад, центральний банк Швеції отримав 25 млрд крон докапіталізації з бюджету після збитків, пов’язаних із підвищенням ставок. У Чехії та Нідерландах також фіксують історичні збитки, і уряди відмовляються від дивідендів на користь фінансової стійкості регуляторів.

"Головний результат роботи незалежного центробанку — не цифра в графі 'прибуток', а досягнута й збережена цінова стабільність. Коли інфляція стає стабільно низькою, це сповна окупає будь-які бухгалтерські мінуси."

Прогнозоване зниження перерахувань НБУ до бюджету у 2027 році є наслідком змін у структурі фінансового результату регулятора в умовах воєнної економіки. Значна частина зовнішньої допомоги надходить в іноземній валюті, що створює профіцит гривневої ліквідності. Щоб уникнути інфляції, НБУ стерилізує надлишок грошей депозитними сертифікатами, а частина фінансового результату спрямовується на формування резервів для забезпечення стійкості банківської системи.

Довіра як ключова цінність

В умовах руйнування класичних економічних механізмів для України критично важливо зберігати довіру до незалежності Національного банку. Комунікація, прозорість і дотримання стандартів монетарної політики стають основними інструментами впливу на очікування учасників ринку. Публічність робить регулятора вразливим до політичного тиску, тому важливо розрізняти експертну дискусію та політичні вимоги, які можуть загрожувати незалежності НБУ. Відсоткова політика регулятора — це не надприбутки, а подушка виживання для банківської системи, яка дозволяє уникнути фінансової кризи навіть у надзвичайних умовах.