Школа наземних роботизованих комплексів (НРК) KILLHOUSE Academy отримала у серпні важкий безпілотний комплекс Protector для підготовки військових операторів. Про це розповіли засновник школи, офіцер батальйону НРК 3-ї окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу Віктор Павлов (позивний «Старк») та військовослужбовець батальйону НРК з позивним «Брокер» у коментарі для РБК-Україна.

Новий комплекс використовуватимуть як демонстраційний зразок: курсанти вчитимуться працювати з великими платформами, які вже активно застосовують на фронті для логістики та евакуації. За словами Павлова, тактика застосування важких НРК полягає у доставці великих обсягів вантажу до проміжних точок, звідки його розвозять менші роботи. Крім того, Protector може транспортувати інші дрони ближче до району виконання завдань, зменшуючи ризик для особового складу.

«Головна перевага великих НРК у тому, що вони здатні перевозити значні обсяги вантажу і долати великі відстані», — підкреслив Віктор Павлов.

Водночас, як зазначає Павлов, великі комплекси мають і недоліки: їх складніше маскувати, вони помітніші з повітря, що підвищує ризик ураження. Також такі платформи важче транспортувати, зберігати й ремонтувати через габарити.

Школа KILLHOUSE Academy працює на фандрайзингу, оскільки державна ваучерна модель компенсації навчання операторів поки що не запрацювала на практиці. Формально механізм існує з жовтня 2024 року, але фінансування не надходить: держава приймає іспити та видає рекомендації, однак коштів на підготовку не виділяє. Павлов пояснив: «Для запуску системи потрібне офіційне державне замовлення, відповідні бюджетні кошти і контракти зі школами. Поки цього немає, ваучерна модель залишається лише на папері».

З часу відкриття школу закінчили близько 2 тисяч осіб, основний акцент — підготовка військових, хоча відкриті й платні курси для цивільних. Це дозволяє підтримувати інфраструктуру та поширювати ідею роботизації армії. Основний напрям підготовки — логістичні місії, які можна масштабувати вже зараз. Завдяки розширенню можливостей школи черга на навчання скоротилася з шести до чотирьох місяців.

Важливою проблемою залишається евакуація тіл загиблих із небезпечних зон: технічних рішень для дистанційного завантаження наразі немає. «Серійних засобів, що повністю виконують це завдання, зараз немає», — зазначив Павлов. Курсанти опановують загальну логіку евакуаційних місій, а відпрацьовувати дистанційну погрузку зможуть, коли з’являться відповідні серійні рішення.

У школі всі НРК поділяють на три категорії: малі (для мінування чи камикадзе-місій), середні (логістика та евакуація) і великі (масштабні логістичні чи спеціалізовані операції, наприклад, розмінування або витягування інших НРК). За словами «Брокера», «95% усіх місій НРК — це логістика», що дозволяє зменшити ризики для військових.

Плани розвитку школи передбачають підготовку ще більшої кількості операторів і створення окремого напряму для інженерів, які зможуть обслуговувати, ремонтувати та адаптувати НРК до бойових завдань. Це, на думку Павлова, важливо не лише для армії, а й для розвитку інженерної освіти в Україні загалом.