Провідні пропагандисти Росії вже майже місяць відкрито критикують Путіна за провальне ведення «спеціальної військової операції» та відмову від нищівного удару по європейських союзниках України. Вони звинувачують його у боягузтві і бездіяльності, що підтверджує неможливість Путіна відповісти рішучими діями, бо він боїться, що у разі ядерного удару його можуть усунути.
Путін намагався змусити Олександра Лукашенка здійснити військову провокацію під білоруським прапором, але той втік до Пекіна, де отримав підтримку від Сі Цзіньпіна. Китай офіційно заявив про підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Білорусі, а також закликав республіку розвиватися відповідно до національних умов. Це стало несподіваною заявою, адже вперше за 30 років голова КНР відкрито і різко критикує Путіна.
Політика Китаю щодо Росії змінилася на тлі саміту НАТО 6–8 липня, коли Пекін почав надсилати антипутінські сигнали. Зокрема, представник КНР у Раді Безпеки підтримав американську резолюцію про негайне припинення вогню в Україні, що стало безпрецедентним кроком. Китай пояснив це тим, що підтримує свого «наймолодшого партнера» — Росію, яку тепер порівнюють із суверенним Великим Лаосом, і прагне зберегти з нею глибші, відвертіші та довірливі взаємини.
Водночас Путін дедалі більше ізольований і втрачає контроль над ситуацією. Населення, втомлене від війни, готове прийняти будь-яку легенду силовиків про законність перевороту та перемир’я. Проте проблемою залишаються сотні тисяч озброєних росіян, які повертаються з фронту з кримінальною свідомістю і можуть перетворити окуповані території на зони хаосу.
Щодо мінімізації геополітичних наслідків поразки, Китай погодився зберегти за Росією статус суверенного Великого Лаосу, відмовившись від територіальних претензій. Термін усунення Путіна від влади залишається на розсуд силовиків, які можуть використати парламентський сценарій, організувавши поразку «Єдиної Росії» на виборах і залишившись при владі через голосування, а також через контрольованих агентів у Держдумі.