В центрі Смуги Гази діти, як 11-річний Авс, змушені важко працювати, щоб допомогти своїм сім’ям вижити. Під палючим сонцем він тягне візок із двома галонами питної води, вагою близько 15 кілограмів кожен, що становить половину його ваги.

Авс — не поодинокий випадок. Через війну та зруйновані домівки дитяча праця в Газі стала звичним явищем. Як розповідає 12-річний Бара, він щодня з 7 ранку до заходу сонця тягне візок із водою, заробляючи близько 20 доларів, які витрачає на їжу. Інші діти, як Язан, шукають деревину серед руїн або збирають пластик на смітниках, щоб продати. Навіть травми не зупиняють їх — Язан повертається до роботи, щоб годувати своїх братів і сестер.

За даними Глобального освітнього кластеру, понад 625 тисяч учнів у Газі вже три роки поспіль позбавлені формальної освіти через знищення близько 85% шкіл. Міжнародна організація праці повідомляє, що понад 90% сімей опинилися за межею крайньої бідності, через що дитяча праця стала останнім засобом забезпечення базових потреб.

За даними ООН Жінки, втрата головного годувальника сім’ї через смерть або тяжке поранення змушує дітей, особливо хлопців віком від 10 до 17 років, ставати єдиним джерелом доходу. Частка дітей, залучених до важкої праці на вулицях, зросла більш ніж у п’ять разів порівняно з довоєнним періодом.

З правової точки зору, дитяча праця є грубим порушенням міжнародних конвенцій про захист дітей. Мати Авса, Сара, розповідає: "Я ніколи не уявляла, що мій син, який був кращим учнем у класі, кине навчання, щоб працювати. Але ми втратили все і опинилися в наметі без грошей. Допомога не покриває витрат, а ціни дуже високі. Мій син іде на роботу зранку, і мені боляче, але якщо він залишиться, молодші діти залишаться голодними".

Медичний працівник Халіл аль-Дакран із лікарні мучеників Аль-Акса в Дейр-ель-Балаху повідомляє про зростання випадків травм у дітей, які працюють на вулицях, зокрема серйозних поранень і деформацій кісток. Психологічно діти піддаються хронічному токсичному стресу, що змушує їх нервову систему перебувати у постійному стані тривоги.

Представник Міністерства соціального розвитку Ітімад аль-Тахраві зазначає, що через постійні атаки на їхні офіси та брак ресурсів вони не можуть ефективно контролювати дитячу працю. "Ми не можемо заборонити дитині працювати, якщо вона підтримує сім’ю, але наразі не маємо змоги надавати регулярну фінансову допомогу через блокаду та втрату доходів".

Колишній заступник Генерального секретаря ООН Мартін Гріффітс вказує, що дитяча праця в Газі — наслідок провалу міжнародної спільноти у створенні гуманітарних коридорів для доставки грошей і продовольства. "Коли сім’ї залишаються без підтримки протягом трьох років війни, дитяча праця стає неминучою. Це вже не локальна проблема, а міжнародний злочин, спричинений блокадою і руйнуванням інфраструктури. Міжнародне гуманітарне право вимагає забезпечити альтернативний догляд і захист дітей у зонах конфлікту. Те, що відбувається в Газі, створює небезпечний прецедент", — підкреслив він.