У 1799 році куратор відділу природничої історії Британського музею Джордж Шоу отримав поштою дивну шкіру тварини, яка нагадувала йому «дзьоб качки, прищеплений до голови чотириногого». Через таку незвичайність він запідозрив фальсифікацію, адже на дзьобі екземпляра досі можна було побачити сліди від ножиць, якими перевіряли відсутність швів. Про це повідомляє Discover Wildlife.
Ця істота виявилася качкодзьобом (Ornithorhynchus anatinus) — унікальним представником природи, що поєднує риси ссавців і рептилій. Качкодзьоби відкладають яйця, але при цьому вигодовують дитинчат молоком, хоча у них немає сосків. Самки відкладають круглі, шкірясті яйця, а після вилуплення малюки вилизують молоко з тіла матері.
Качкодзьоби мають м’ясистий дзьоб, перетинчасті лапи, гострі кігті та отруйні шипи на щиколотках. Самці, ймовірно, використовують ці отруйні шпори для боротьби за домінування під час шлюбного сезону. Вони полюють на ракоподібних та іншу здобич, використовуючи електросенсорні рецептори в дзьобах, що дозволяють вловлювати рух у каламутній воді. На суші качкодзьоби втягують перетинки на лапах, щоб краще триматися за поверхню, оголюючи кігті.
Дослідники також виявили, що під ультрафіолетовим світлом качкодзьоби світяться м’яким синьо-зеленим світлом. Це, ймовірно, є побічним ефектом маскувальної стратегії, пов’язаної з поглинанням ультрафіолету, хоча точних пояснень поки немає.
Як зазначають у матеріалі, качкодзьоби продовжують розмивати категорії живих істот і заплутувати межі між ними. Останні генетичні дослідження свідчать, що качкодзьоби разом із єхиднами є найближчими до первісного предка ссавців, від якого походять усі сучасні ссавці — від собак до китів і людей. Таким чином, качкодзьоби можуть бути не аномалією, а зразком еволюційної лінії.