Василь Крупич, ветеран війни в Україні, розповідає про жахи, які пережив на фронті, і про те, як нині зростає кількість нападів на військових комісарів.
Він добровольцем пішов на фронт з початку війни і брав участь у найжорстокіших боях. На шиї у нього татуювання з написом «Слава Збройним Силам України», але досі мучать нічні кошмари. Коли його машину влучив безпілотник FPV, Крупич отримав серйозні поранення, але зміг врятувати одного товариша, тоді як двоє інших загинули від опіків.
Обговорюючи зростання нападів на призовних офіцерів, він висловлює біль не лише через власні травми, які досі розглядаються в суді, а й через розрив між тими, хто воював, і тими, хто робить усе, щоб уникнути служби.
«Ми виконуємо свій обов’язок. Ми боролися, захищали свій народ — а тепер на нас нападають», — каже Крупич. На запитання, що могло б мотивувати людей служити без примусу, він згадує підвищення зарплат, але додає: «Інакше не можна, не можна. Наших хлопців треба замінити. Але ніхто не йде добровільно. Усі бояться померти».